Основні причини зміцнення королівської влади:
1) соціально-економічні
2) політичні
3) культурні.
А тепер детальніше. В середні віки, європейські монархії переживали процес еволюції та трансформації. По-перше, потрібно проаналізувати соціально-економічну систему, яка на той момент існувала. Феодалізм був замінений новою економічною системою, однак соціальні та політичні структури все ще ґрунтувалися на феодальному правлінні. Країни були розділені й роздроблені.
По-друге, традиції теократичного царювання, засновані на римських і християнських прецедентах, змусили монархів прийняти свій статус представників Бога на землі. В середні віки королі приходили до влади шляхом завоювання, схвалення, обрання або успадкування. Середньовічні монархи управляли своїми судами, які спочатку були приватними домогосподарствами, але з 12-го століття перетворилися в більш формальні та інституціональні бюрократичні структури. Саме в 12 столітті царі перетворилися в правителів людей і територій з визначеними межами. До кінця середньовіччя розвиток територіальних монархій поклало початок ідеї сучасної національної держави.
Ренесанс і ранній сучасний період привели до появи нового типу монархії в Європі, коли монархи почали здійснювати подорожі на інші континенти, розвинули нові форми торговельної торгівлі і, перш за все, побудували масові армії і великі урядові бюрократії, які представляли нові форми політичного управління. У порівнянні зі своїми попередниками, монархи цієї епохи були краще здатні контролювати і управляти своїми власними країнами, стягувати більше податків і приймати рішення про міждержавні війнах і завоюваннях.
Все ж в більшості випадків абсолютна монархія була абсолютною тільки по зовнішності. На практиці, більшість монархів залишалися залежними від обраних, так званих, адміністраторів, яким вони делегували повноваження з управління своїми державами, як це було у Франції.
Основні причини зміцнення королівської влади:
1) соціально-економічні
2) політичні
3) культурні.
А тепер детальніше. В середні віки, європейські монархії переживали процес еволюції та трансформації. По-перше, потрібно проаналізувати соціально-економічну систему, яка на той момент існувала. Феодалізм був замінений новою економічною системою, однак соціальні та політичні структури все ще ґрунтувалися на феодальному правлінні. Країни були розділені й роздроблені.
По-друге, традиції теократичного царювання, засновані на римських і християнських прецедентах, змусили монархів прийняти свій статус представників Бога на землі. В середні віки королі приходили до влади шляхом завоювання, схвалення, обрання або успадкування. Середньовічні монархи управляли своїми судами, які спочатку були приватними домогосподарствами, але з 12-го століття перетворилися в більш формальні та інституціональні бюрократичні структури. Саме в 12 столітті царі перетворилися в правителів людей і територій з визначеними межами. До кінця середньовіччя розвиток територіальних монархій поклало початок ідеї сучасної національної держави.
Ренесанс і ранній сучасний період привели до появи нового типу монархії в Європі, коли монархи почали здійснювати подорожі на інші континенти, розвинули нові форми торговельної торгівлі і, перш за все, побудували масові армії і великі урядові бюрократії, які представляли нові форми політичного управління. У порівнянні зі своїми попередниками, монархи цієї епохи були краще здатні контролювати і управляти своїми власними країнами, стягувати більше податків і приймати рішення про міждержавні війнах і завоюваннях.
Все ж в більшості випадків абсолютна монархія була абсолютною тільки по зовнішності. На практиці, більшість монархів залишалися залежними від обраних, так званих, адміністраторів, яким вони делегували повноваження з управління своїми державами, як це було у Франції.