Теодо́р «Те́дди» Ру́звельт[1] (англ. Theodore Roosevelt, МФА [ˈθɪədɔr ˈroʊzəˌvɛlt]; 27 октября 1858 — 6 января1919) — американский политик, 25-й вице-президент США, 26-й президент США в 1901—1909, партии, лауреат Нобелевской премии мира за 1906 г. Теодор Рузвельт — шестиюродный брат своего коллеги, Франклина Делано Рузвельта, а жена Франклина — Элеонора Рузвельт — приходилась Теодору племянницей.Ио́сиф Виссарио́нович Ста́лин (настоящая фамилия — Джугашви́ли, груз. იოსებ ჯუღაშვილი;6 [18] декабря 1878 (по официальной версии 9 (21) декабря 1879), Гори, Тифлисская губерния, Российская империя — 5 марта 1953, Волынское, Кунцевский район, Московская область, РСФСР, СССР) — российскийреволюционер, советский политический, государственный, военный и партийный деятель. Деятель международного коммунистического и рабочего движения, теоретик и пропагандист марксизма-ленинизма[~ 1], фактический руководитель Союза Советских Социалистических Республик с середины 1920-х гг. до своей смерти в 1953 году.Уи́нстон Леона́рд Спе́нсер-Че́рчилль (англ. Sir Winston Leonard Spencer-Churchill, МФА ['ʧɜːʧɪl][1] ; 30 ноября1874, Бленхеймский дворец — 24 января 1965, Лондон) — британский государственный и политический деятель,премьер-министр Великобритании в 1940—1945 и 1951—1955 годах; военный, журналист, писатель, почётный членБританской академии (1952)[2], лауреат Нобелевской премии по литературе (1953).Адо́льф Ги́тлер (нем. Adolf Hitler [ˈaːdɔlf ˈhɪtlɐ]; 20 апреля 1889, деревня Рансхофен[1] (ныне — часть городаБраунау-на-Инне), Австро-Венгрия — 30 апреля 1945, Берлин, Германия) — основоположник и центральная фигуранационал-социализма, основатель тоталитарной диктатуры Третьего рейха, вождь (фюрер) Национал-социалистической немецкой рабочей партии (1921—1945)[2], рейхсканцлер Германии (1933—1945), фюрер Германии(1934—1945), верховный главнокомандующий вооружёнными силами Германии (с 19 декабря 1941) во Второй мировой войне.
Метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади. В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського господарства. У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.
Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.
235146
Эти события охватывают период с 1828 по 1878 год.