Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливою передумовою промислового перевороту була буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.
Цьому сприяв і аграрний переворот ХVІ - ХVІІ ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.
До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації - важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому.
ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
История казахской национальной литературы начинается в XIV-XV веках, в результате формирования казахского народа и образования казахской государственности[1].
В истории казахской литературы поэзия и поэтические жанры занимают главенствующее положение. В развитии казахской поэзии чётко три периода:
— период жырау (XV век — первая половина XVIII века);
— поэтический период (вторая половина XVIII века — первая половина XIX века);
— период айтысов (вторая половина XIX века — начало XX века)[3].
Наиболее ранние произведения казахского устного народного творчества, чьё авторство можно считать установленным, относятся к XV веку. В XVI—XVII веках были хорошо известны сочинения легендарного Асан Кайгы, акынов Доспамбета, Шалкииза, а также Бухар-Жырау Калкаман-Улы, автора острых политических стихотворений. В Казахстане сложилась традиция проведения песенно-поэтических состязаний между акынами — так называемых айтысов. Стали выделяться такие жанры песен, как толгау — философское размышление, арнау — посвящение и т. д. В XVIII—XIX веках в творчестве казахских акынов Махамбета Утемисова, Шернияза Жарылгасова, Суюнбая Аронова появляются новые темы — призывы к борьбе против баев и биев. В то же время акыны Дулат Бабатаев, Шортанбай Канаев, Мурат Монкеев представляли собой консервативное направление, идеализируя патриархальное и восхваляя религию. Акыны второй половины XIX века — Биржан Кожагулов (Биржан-сал), Асет Найманбаев, Сара Тастанбекова, Джамбул Джабаев и др. — использовали айтысы как форму выражения общественного мнения, отстаивая социальную справедливость.