ответ: 9 листопада 1799 першим консулом став наполеон бонапарт. весною 1800 він зробив ряд кампаній проти південної німеччини, австрії і італії. захопивши лівобережжя рейну, наполеон компенсував німецьким князям збиток, надавши їм території крихітних держав за рейном.
був підписаний конкордат з папою пієм vii (1801), що визначив положення недавно відновленої церкви у франції. потім послідувало укладення амьенського мирного договору з ією (1802), який передбачав заспокоєння європи. у франції бонапарт переглянув конституцію, реорганізував інститут франції (французьку академію і чотири другорядні академії), заснував орден почесного легіону і 1804 втравні проголосив себе імператором франції.
наполеон продовжив переділ німеччини і італії, розпустив священну римську імперію, а потім наголову розбив прусську армію в двох битвах – під йеной і ауерштедтом. вслід за цим тріумфом він окуповував берлін (1806), де підписав знаменитий декрет про континентальну блокаду, метою якого було торгівлі з ією і доведення її до стану банкрутства.
проводячи політику блокади, наполеон пішов на прямі переговори з царем олександром і і підписав з ними в 1807 тільзітській мир. проте на іншому кінці європи в іспанії несподівано спалахнула повномасштабна війна. австрійський ерцгерцог карл спробував організувати «національний німецький опір» французам, але наполеон розгромив австрійські війська в битві при ваграме (1809) і в результаті укладення шенбруннського мирного договору у відні досяг зеніту своєї слави. він став одноосібним правителем франції, межі якої тепер проходили за рейном, уздовж побережжя північного моря і по іншу сторону альп (в тоскані і далмациі).
йому беззастережно підкорялася вся європа на захід від росії і на схід від португалії. на початку 1812 наполеон, підготувався до масованого нападу на росію. спочатку вторгнення протікало майже безперешкодно, і після бородінськой битви в середині вересня була захоплена москва. так і не зумівши вирішити, що ж робити з росією. наполеон віддав наказ про відступ. під ударами росіян партизан відступ перетворився на втечу, а сувора зима усугубляла тяжке положення французької армії.
під час воєнної кампанії 1813-1814 армія наполеона завдала кілька поразок військам шостої антинаполеонівської коаліції (австрія, ія, пруссія, росія, швеція), однак у вирішальній лейпцизькій битві (яку також називають «битвою народів»)19 жовтня 1813 наполеонівські війська були розбиті. це була найтяжча поразка в його житті. він втратив 30 тис. солдатів, і відступ на захід відбувався так само безладно, як і втеча з росії. на іншому березі рейну наполеон перегрупував свої сили і відчайдушно бився на шляху до парижа. не зумівши захистити столицю, після вступу союзницьких військ у квітні 1814 у париж, наполеон 6 квітня зрікся престолу у палаці фонтебло. за рішенням союзних монархів він зберіг свій титул і отримав у володіння невеликий острів ельба в середземному морі. 20 квітня 1814 наполеон покинув фонтенбло і відправився на заслання.
объяснение:
ответ: глава xv. итоги колониальной политики европейских держав к концу xviii в.
в xvii—xviii вв. капитализм стал господствующим способом производства уже в двух странах европы — голландии и , а после освободительной войны североамериканских колоний против господства — и в сша. значительные успехи в развитии капитализма сделала франция. это обстоятельство и явилось основной предпосылкой широкой колониальной экспансии названных государств, к которым перешла от испании и португалии главная роль в колониальном грабеже заокеанских стран. в xvii—xviii вв. были заложены основы мировой колониальной системы империализма. борьба европейских государств за колонии приняла в то время форму торговых войн. колонии продолжали служить для европейской буржуазии одним из средств первоначального накопления. вместе с тем они приобретали все большее значение в качестве источников многих видов сырья и внешних рынков для быстро развивавшихся в европе мануфактур. наконец, наличие колоний, стимулируя развитие судоходства и торговли, являлось важнейшей предпосылкой роста торгового и военно-морского флота.
политика порабощения и безжалостной эксплуатации населения колоний выступает как неотъемлемая часть капитализма, начиная с эпохи первоначального накопления и кончая его последней стадией — империализмом.
европейские купцы-колонизаторы действовали в заморских странах не в одиночку, а объединяясь в крупные монопольные компании. последние служили мощным рычагом накопления; они снижали для отдельных пайщиков-капиталистов риск, связанный с колониальными предприятиями. торговые компании занимали привилегированное положение и пользовались особым покровительством государства. такие объединения купцов были необходимы и потому, что в одиночку они не могли бы подавлять сопротивление азиатских государств, вести борьбу с европейскими соперниками и осуществлять широкую заморскую торговлю, которая в те времена была неразрывно связана с пиратством и войной. монопольные компании обычно наделялись от государства весьма широкими правами. так, например, основанные в начале xvii в. почти одновременно голландская, и французская ост-индские компании имели право содержать на востоке свои военные и военно-морские силы, объявлять войну и заключать мир, строить крепости и арсеналы, творить суд и расправу над своими служащими.