Ну щось таке
Объяснение:
Стародавній світ — термін, що описує всесвітню історію людства з початку писаної історії до Середньовіччя. Частково цю тему покривають статті Стародавній Єгипет, Стародавня Індія, Стародавній Китай, Стародавня Греція, Стародавня Грузія Стародавній Рим та Межиріччя. В історію Стародавнього світу входить період античності, який охоплює час, починаючи з перших Олімпійських ігор у Греції, тобто з 776 року до н. е., чому приблизно відповідає також дата заснування Рима — 753 рік до н. е. Датою закінчення європейської стародавньої історії зазвичай вважають рік падіння Західної Римської імперії (476 рік н. е.)[1][2], а іноді — дату смерті імператора Юстиніана I (565 р.)[3], появу ісламу (622 р.)[4] або ж початок правління імператора Карла Великого[5].
17 век был бурным в европе и россии. война между речью посполитой, самым мощным в европе государством и россией, едва оправившейся от великой смуты. первое сословие и там и здесь - это вельможные паны, магнаты, ближние бояре. везде всевластие и спесь, остатки наследия вотчинного феодализма в централизованных государствах однако в западной европе уже почти везде не существовало крепостного права, тогда как в россии и речи посполитой еще холопство было на положении полных рабов. хозяин мог безнаказанно убить своего холопа и не нес никакой отвественности ни перед кем. так же положение крестьянства в форме арендаторов на западе было намного легче, чем у подневольного крепостного. Объяснение:
Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв.
Спочатку тільки патриції становили «Римський народ». Плебеї не могли брати шлюб з патриціями, проте законом Канулея у 445 р. до н. е. цю заборону знято. Плебеїв не обирали на громадські посади, вони не отримували своєї частки землі під час поділу захоплених територій, їх не включали в триби, тобто вони не могли входити до складу давніх родів і вважатися «римським народом». Також у них не було жодної освіти.
Безземельні плебеї займалися в основному ремеслом і дрібною торгівлею. Деякі з них були дуже багатими людьми. Але і бідні, і багаті плебеї перед патриціями були однаково безправні. Тому спочатку не маючи жодних прав, плебеї згодом добилися права обирати плебейських трибунів, які мали право накладати вето на рішення патриціанських магістратів. Спочатку їх рішення були законом лише серед плебеїв, але протягом довгої боротьби права патриціїв і плебеїв були зрівняні.
У 494 році до н. е. плебеї почали вперше боротьбу за їхні права, що привело до першого виходу плебеїв з Рима (Secessio plebis). У 449 році плебеї другий раз покидають Рим і під цим тиском плебеїв комісією з 10 осіб (decemviri legibus scribundis) були укладені закони та записані на 12 мідних дошках і виставлені на огляд на центральній площі Риму. Варто зауважити, що в них був прописаний закон, що забороняє шлюби між плебеями і патриціями, але він проіснував менше року, і близько 445 року до н. е. завдяки зусиллям народного трибуна Гая Канулея був скасований (Lex Canuleia).
На початку III століття до н. е. багаті патриціанська і плебейська верхівки злилися в один стан — нобілітет і в 287 році до н. е. був прийнятий закон — Lex Hortensia, про те, що рішення плебейських зборів (плебісцитів) є обов'язковими для всіх громадян незалежно від походження. З цього часу патриції і плебеї перестали бути різними класами-станами. Заможні громадяни утворили стан вершників, а бідні становили плебс — вільні ремісники, селяни і дрібні торговці. Пізніше у середньовічній Європі так зазвичай називали міську голоту.