Люди эпохи бронзы:
Сведения о внешнем облике людей, живших на территории Казахстана, можно встртить, начиная уже с эпохи бронзы. Скелеты, черепа более ранних людей не сохранились в полном объеме.
В эпоху бронзы Казахстан населяли племена андроновской культуры.
Так какими были люди – носители андроновской культуры? Надо сказать, что в эпоху бронзы территорию Казахстана населяли люди, представлявшие европеоидную расу. Они были носаты, грубого вида, светловолосы и светлокожи, среднего роста. Известный антрополог М. М. Герасимов по найденному в Алексеевском могильнике в Костанайской области черепу женщины периода андроновской культуры сделал реконструкцию. С ним очень схож найденный недавно в могильнике Ойжайлау Жамбылской области череп человека эпохи бронзы. Он отличается большим размером черепа, суженным лицом, носом с горбинкой. Люди подобного облика жили в конце эпохи бронзы и в начале железного века и в Восточном Казахстане, о чем свидетельствуют останки из погребений. Несколько отличался облик древних жителей Западного Казахстана. У них были округлые головы, широкие скулы, впалые глазницы, горбатые носы.
Объяснение:
Наявність величезної підвладної території диктувала суттєву зміну зовнішньої політики: далекі походи, захоплення нових земель поступаються місцем захисту власних кордонів.
2. У відносинах з сусідніми державами спирався не лише на силу зброї, а й на активні дипломатичні контакти з багатьма державами.
3. Головним напрямом зовнішньої політики стала боротьба проти печенігів. Для відсічі їх нападів зміцнював кордони зі степом, будував міста на Десні, Рубежі, Сулі й Стугні. Це були справжні богатирські застави з постійними військовими гарнізонами, які відіграли вирішальну роль у стабілізації становища на півдні Русі.
Крім системи міст, південноруське прикордоння захищали могутні багатокілометрові земляні вали (так звані “змієві вали”).
4. “Повість минулих літ” та інші джерела повідомляють про сім переможних походів проти печенігів Володимира (990 p., 992 р. (двічі), 996 p., 997 p., 1001 p., 1004 p.).
5. Встановив тісні контакти з Візантією, Священною Римською імперією, Польщею, Швецією, Чехією, що свідчило про її великий міжнародний авторитет.
6. Започаткував „шлюбну дипломатію” руських князів, одружуючись сам і одружуючи своїх дітей з королівськими родинами європейських країн. Сам був одружений з сестрою візантійського імператора Анною, а після її смерті — з онукою германського імператора Оттона І. Сина Святополка одружив з дочкою польського князя Болеслава І Хороброго, Ярослава - з дочкою шведського короля Інгердою (Іриною).
Одна донька була дружиною польського короля, друга — чеського, третя — дружиною брата угорського короля.
7. За князя Володимира Руська держава перетворилася на імперію.
Шаньюй-тәңірқұты деп атайды