Перестро́йка» — масштабные перемены в идеологии, экономической и политической жизни Союза ССР во второй половине 1980-х годов.
Целью реформ была всесторонняя демократизация сложившегося в СССР общественно-политического и экономического строя. Планы экономических реформ разрабатывались ещё в 1983—1984 годах по поручению генерального секретаря ЦК КПСС Ю. В. Андропова[1].
Впервые необходимость совершенствования существовавшей экономической системы — так называемого Ускорения — была провозглашена генеральным секретарём ЦК КПСС М. С. Горбачёвым на пленуме ЦК КПСС 23 апреля 1985 года[2]. Однако эти меры касались только экономики, носили в основном административный характер и не затрагивали существа «развитого социализма».
Кардинальная же реформа всей системы, включая политические изменения, началась в январе 1987 года, когда на пленуме ЦК КПСС перестройка была объявлена новой государственной идеологией.
Повстання Спартака часто розглядається як боротьба пригнобленого народу за свою свободу проти рабовласницької знаті, що знайшло новий сенс для сучасних письменників починаючи з 19-го століття. Вона служила натхненням для багатьох сучасних літературних і політичних письменників, зробивши Спартака народним героєм як давньої, так і сучасної культури 74 року до н. е.- 73 року до н. е. він разом із сімдесятьма гладіаторами утік зі школи гладіаторів, володарем якої був Лентул Батіат (місто Капуя) і розташувався табором на горі Везувій. Впродовж наступних двох років з військом, що розрослося до 100 тисяч воїнів (за іншими даними — до 20 тисяч воїнів), Спартак пройшов всю Італію від Альп до Мессинської протоки. 72 року до н. е. у запеклих битвах він по черзі розбив кожного з трьох тодішніх консулів. Зрештою Спартака загнали у глухий кут в Петелії, Луканія, перед тим відокремивши від галльських та германських союзників, і претор Марк Ліциній Красс розбив його військо. За легендою, Спартак загинув з мечем в руці, спершу вбивши свого коня, щоб унеможливити втечу з полю бою.
Объяснение: