Золотой век ислама, иногда также Исламский ренессанс, Мусульманский ренессанс[1][2] — исторический период примерно с середины VIII по середину XIII века, в начале которого Арабский халифат был крупнейшим государством своего времени. В рамках халифата сложилось общемусульманское культурное пространство, которое продолжало существовать и после его распада. Благодаря этому, исламские учёные, писатели и деятели искусства указанного периода внесли значительный вклад в развитие мировой науки и культуры. После распада Арабского халифата развитие исламской культуры ненадолго подхватывает персидское государство Саманидов, а впоследствии череда тюркских империй Газни, Караханидов, Тимуридов, Сельджуков, Хулагуидов. Говард Тернер пишет: «мусульманские художники и учёные, рабочие и князья вместе создали уникальную культуру, которая имеет прямое и косвенное влияние на каждом континенте».
При «Исламском Возрождении» развились математика, медицина, философия, физика, химия и другие науки. Исламская культура, простиравшаяся от южной Испании до Китая, вобрала в себя достижения учёных из самых разных национальностей и вероисповеданий. Она развивала знания египтян, греков и римлян, добившись прорывов, подготовивших почву для эпохи Возрождения.
Объяснение:
Громадські будівлі й будинки багатіїв вражали пишнотою оздоблення та зручностями – там були водогін, каналізація, опалення тощо. Підлоги храмів, палаців, базилік, будинків знаті прикрашалися чудовими мозаїчними орнаментами і навіть цілими картинами. Кімнати були оздоблені статуями, а стіни прикрашали розписами. Дім заможного римлянина мав внутрішній двір, де сім’я проводила свій вільний час.
Більшість римлян проживали в багатоповерхових будинках – інсулах. На нижніх поверхах, побудованих з каменю, селилися зазвичай громадяни середнього статку. Деякі квартири були великі й розкішні, складалися з декількох кімнат. На перших поверхах часто були крамниці й майстерні. Удорогих квартирах вікна були зі скла чи слюди.
Утім, були й багатоквартирні будинки для незаможних верств населення. Біднота в Римі тулилася в маленьких кімнатках на верхніх дерев’яних поверхах. Водогону в таких будинках не було, не було й каналізаційних трубопроводів, тому часом помиї виливали з вікон прямо на вулицю.
Объяснение:
Царельский лицей