У кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низький, частина племен не входила в племінні об'єднання або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержаві племінні княжіння. Водночас процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в X ст. — Польська, Чеська, Угорська та ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян.
Певну роль в організації Київської держави відіграли варяги (нормани), які послужили своєрідним каталізатором формування держави у східних слов'ян. Нормани — це загальна назва населення Скандинавії — шведів, норвежців, датчан (слов'янські літописці називають їх варягами).
Літопис оповідає, що варяги у 859 р. прийшли із-за моря, брали данину з «чуді, із словен і з мері, і з весі, кривичів». У 862 р. ці племена вигнали варягів «в море», але не змогли організувати свою владу і закликали на до нших варягів, Прибули три брати: Рюрик, Синеус і Трувор. Рюрик став князювати у Словенському князівстві (Новгороді), Синеус — у Білоозері, Трувор — в Ізборську. Після смерті братів Рюрик став єдиновладним князем.
Київська Русь належала до найбільших, найкультурніших, найрозвинутіших економічно
й політично держав середньовіччя. Витривалі, хоробрі й мужні русичі вирощували хліб і розводили
худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю.
Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були
рахуватися візантійські імператори й хозарські хакани. А доньки з київської князівської родини ставали королевами.Правління Ігоря, Святослава, Ольги – це етап становлення Київської держави, формування її території та населення. У ці часи були війни, походи, спрямовані на підкорення і приєднання всіх слов'янських і багатьох сусідніх племен, утвердження, розширення держави.
Иқта — б. з. 10 ғасырының ортасы мен 12 ғ. басында Жетісу аумағьгнда салтанат құрған Қарахандар мемлекетіндегі алым-салық жүйесі. Бұрын мемлекет қазынасына түсіп отырған төлем түрлерін хандар өздерінің туысқандары мен жақын адамдарының исленуінс рұқсат етті. Мұндай табыс көзін иеленушілерді "мұқта" немесе "иқтадар" деп атады. Орта ғасырлық деректемелерге қарағанда, жергілікті тұрғындардың Иқта салығын алудың тиянақталған тәртібі мен мөлшер-мөні болған.
Яғни оны қарапайым құлдар мен шаруалар төйлейтін болған