15 лютого 1989 р. завершилася радянська військова інтервенція в Афганістан. Через неї пройшли 160 тис. українців, 12 тис. з них дістали поранення і контузії, 3360 — загинули. Голова Українського інституту національної пам’яті В. В’ятрович заявив з цього приводу: «Пам’ятаємо, але не пишаємося. Це був один із злочинів комуністичного режиму, який забрав життя тисяч українців на чужій землі, за чужі ідеї та інтереси. Кожний, хто достойно пройшов через пекло Афгану, заслуговує на шану. Але згадування про радянську агресію проти іншої країни, особливо в час, коли жертвою агресії стала Україна, — не привід для гордощів чи гучних святкувань». Чи згодні Ви зі словами В. В’ятровича? Що Ви думаєте про участь українців у бойових діях на території інших держав, у т. ч. в Афганістані?
2) Во первых, жители Тира оказали Александру неповиновение ( не захотели сдать город). Во вторых и это более существенное. Тир располагался на скалистом острове и персы могли использовать город как базу для своего флота, а у Александра была преимущественно сухопутная армия, поэтому он в первую очередь старался покорить города расположенные на побережье.
3) В египте был не очень хороший правитель и его жители решили что Александр тот самый бог который его Они даже сделали его фараоном!
4) Персидское царство распалась после битвы с Александром Македонским и царём Дарием, при Гавгамелах.
5) Его солдаты отказались идти дальше. Они изнуряющим маршем огромную территорию, участвовали во множестве сражений, и найти силы, чтобы пойти в еще один поход, они не смогли. Александр не решился заставить их продолжать поход.