Общие черты, которые касались семейных дел, в первую очередь. Имеется ввиду, что уклад семьи, и семейные традиции были одинаковыми. Эта общая черта выходит из другой - культурные традиции. Несмотря на разное социальное положения, представления о жизни, культурные праздники, религия - культурные традиции в целом были общими.
В связи с тем, что социальное положение и материальное благополучие у простых людей и знати было кардинально противоположным, быт был разным, досуг был разным и сфера деятельности тоже различалась разительно, ведь возможности общество предлагало им разные
Простые люди и знать имели общие черты, которые касались семейных дел, в первую очередь. Имеется ввиду, что уклад семьи, и семейные традиции были одинаковыми. Эта общая черта выходит из другой - культурные традиции. Несмотря на разное социальное положения, представления о жизни, культурные праздники, религия - культурные традиции в целом были общими.
В связи с тем, что социальное положение и материальное благополучие у простых людей и знати было кардинально противоположным, быт был разным, досуг был разным и сфера деятельности тоже различалась разительно, ведь возможности общество предлагало им разные.
Удачи!
У кінці XVIII століття територія України була розділена між Австрійсько-Угорською (20 % площі) і Російською (80 % площі) імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі. Тобто, на рубежі XVIII—XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація. Власне, стояло питання про саме її існування. Тут можлива історична аналогія зі станом української культури у XVI столітті, коли значна частина найосвіченіших вищих феодальних шарів українського суспільства відмовилася від національної культури, православ'я, ополячилася. В тих умовах роль духовного лідера українського суспільства взяло на себе козацтво. Однак до кінця XVIII століття козацька старшина стала частиною російського дворянства і втратила колишню роль. У XIX столітті в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства — національна інтелігенція. Поява в її особі культурної еліти і збереження національних культурних традицій в народному середовищі зробили реальним українське культурне відродження.
Українська культурна і національна ідентифікація наприкінці XIX ст. формувалась на противагу загальноросійській культурній ідентифікації і була з самого початку тісно пов'язана з фольклорним шаром західно- та південноруської культури. Шанобливе ставлення до малоросійського фольклору породило українофільство, а потім — ідею державної самостійності України. Із самого початку українська національна культура і українська національна ідентичність у тому вигляді, в якому вони формувались у кінці XIX — на початку XX ст., були максимально наближені до самосвідомості, менталітету народних, селянських мас. І це вирішальний момент у розумінні української національної ідентичності[1].