Князеві Леву Даниловичу в історіографії не повезло. Практично все життя провівши у сідлі з мечем в руках, „князь думен и хоробор на рати, немало бо показа мужьство свое во многых ратех”, „винахідник машин для здобування фортець”, не потурбувався про власного літописця, а волинські редактори, князі яких дуже неприхильно ставилися до свого старшого брата, перенесли цю неприязнь на сторінки Галицько-Волинського літопису. Але попри все це на сторінках цієї пам’ятки, а також інших документів, проступає образ одного з найбільших військових діячів княжої доби. Напевно також не випадково, що саме Лев Данилович був дуже популярним серед різних верств українського населення, особливо на землях своїх колишніх князівств, впродовж ХV-XIX століть. Життя і діяльність князя Лева Даниловича досліджені тільки фрагментарно , тоді як відтворення життя і діяльності військових діячів минулого – одне з головних і нагальних завдань української військової історії. Лев Данилович брав участь майже у всіх походах свого батька, починаючи з участі у боротьбі з галицьким претендентом Ростиславом Михайловичем у 1244 р. Пізніше йому доводилося воювати майже до кінця життя
Став полновластным правителем империи, Константин продолжил политику Диоклетиана по закреплению свободных земледельцев за их землёй, при этом сильно возросли налоги, так как государству нужны были средства на восстановление империи после 20 лет гражданских войн. Кроме того, Константин развил бурную строительную деятельность, что также требовало дополнительных затрат. Государство было разделено Константином на 4 округа: Восток, Иллирию, Италию и Галлию, которые делились на более мелкие административные единицы — диоцезы. Он также учредил государственный совет при императоре — консисторий. При Константине продолжилась дальнейшая варваризация армии.
Также Константин в 314—324 годах провёл монетную реформу, которая была усовершенствованием денежной реформы, проведённой в 296 году императором Диоклетианом.
Объяснение: