Русь — назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI — XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь. З 2-ї половини XIII століття, після розпаду цієї держави, охоплювала усі території, які колись корилися Києву — від Балтійського до Чорного моря. В середньовіччі використовувалася в титулах світських і духовних правителів Руського королівства, Литви, Польщі, Речі Посполитої, Новгородщини, Московії, Угорщини, Австрії тощо. У новому часі вживалася як одна із самоназв козацької держави Війська Запорозького та Російської імперії. З XVIII століття — архаїчно-поетична самоназва України, Білорусі та Росії. Ки́ївська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Ру́ська земля́[5], стцерк.-слов. Роусь; Ки́ївська Русь — термін на означення цієї держави[6][5][7]) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві, яка існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.
Основным направлением внешней политики Наполеона стали завоевательные войны против феодальных монархов. Французские войска одержали ряд побед над коалициями европейских стран. В 1800 г. была одержана победа в Северной Италии при Маренго. Подписанный в 1801 г. между Францией и Австрией Люневильский мир положил начало господству Наполеона в Европе. В 1805 г. в 120 км от Вены у деревни Аустерлиц Наполеон одержал одну из самых блестящих сво-их побед над австрийскими и русскими войсками, французы захватили всю артиллерию, обозы и около 20 тыс. пленных. В сражении было убито около 15 тыс. русских солдат. В декабре 1805 г. в Пресбурге между Францией и Австрией был подписан новый мирный договор (Россия в перегово-рах не участвовала) . Ликвидировав Священную Римскую империю, Наполеон объединил 16 германских госу-дарств в Рейнский союз и стал его протектором. 14 октября 1806 г. , в один день, Наполеоном были выиграны два сражения с прусскими войсками – при Иене и Ауэрштадте. Он торжественно вошел в Берлин, и в ноябре 1806 г. подписал декрет о континентальной блокаде, направленный против Англии. Внешняя политика правительства Наполеона становилась все более агрессивной, особенно после 1804 г. , когда он был провозглашен «императором французов» и восстановлена монархия. Это делало международную обстановку в Европе напряженной. В непрекращавшейся войне Франции против России произошли сражения в феврале при Прейсиш-Эйлау и в июне 1807 г. под Фридландом. Россия вынуждена была подписать тяжелый Тильзитский мир, который давал Напо-леону свободу действий в Западной Европе, а Александру 1 – на Севере и Юго-Востоке Европы. Россия присоединилась к континентальной блокаде и согласилась на оборонительный и наступа-тельный военный союз с Францией против Англии. Тильзитский мир наносил большой ущерб развитию экономики и международному престижу России. 1807-1812 гг. были годами расцвета бонапартовской империи. Страны Западной Европы, за исключением Англии, были покорены Наполеоном. На пути установления Францией всеевропей-ской гегемонии стояла Россия. Без победы над Россией Франция представлялась Наполеону не-достаточно прочной и могущественной
Возможно не то, извини, если что, но тут самое главное)
Ки́ївська Русь (у джерелах сучасники називали цю державу Русь або Ру́ська земля́[5], стцерк.-слов. Роусь; Ки́ївська Русь — термін на означення цієї держави[6][5][7]) — середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві, яка існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів. У часи найбільшої могутності простягалася від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів'їв Вісли на заході до Таманського півострова на сході.