Краткий ответ:
Воевода Дмитрий
Руса́лка Днестрова́я» (в оригинальной орфографии Русалка днѣстровая) — первый галицко-русский альманах, изданный в Буде (ныне Будапешт, Венгрия) в 1836 году. Он был подготовлен литературным кружком «Русская троица», включавшим в себя Маркиана Шашкевича, Якова Головацкого и Ивана Вагилевича. Книга была издана вместо вышедшего в свет в 1834 году, но запрещенного цензурой сборника «Заря».
Альманах вышел тиражом в 1000 экземпляров, из которых 100 были отправлены издателем в Вену, около 700—800 изъяла львовская полиция. Оставшиеся экземпляры дошли до читателей.
«Руса́лка Дністрова́я» — перший західноукраїнський альманах народною мовою, виданий у м. Буда (з 1873 Будапешт) у 1837 році силами членів гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Надрукована азбукою «гражданка», фонетичним правописом[1].
Объяснение:
Передувала альманахові рукописна поетична збірка «Син Русі», укладена близько 1833 за ініціативою та участю М. Шашкевича вихованцями Львівської греко-католицької духовної семінарії.
Основну частину коштів на видання альманаху пожертвував Микола Верещинський.
Зміст альманаху
У передмові («Передслів'я», с. III—VI.) альманаху підкреслена краса української народної мови та народної словесності, поданий список найважливіших наддніпрянських літературних та фольклорних видань того часу. Передмова подана без підпису,[2] проте приписується Маркіяну Шашкевичу.
Передмова закінчується словами вдячності людям, які спричинилися до підготовки і появи цієї книжки. На першому місці: «Поклонися, Русалко наша, низько Всечесному Сподареві Миколі Верещинському, що тобі звелів зродитися…»[3]
Далі матеріал розташований у чотирьох частинах:
Пісні народні
Фольклористичну частину «Пісні народні» відкриває наукова розвідка Івана Вагилевича (підписаний як Далибор Вагилевич) «Передговор. К народним руським пісням» (с. IX—XX). Розділ «Пісні народні» поділений на підрозділи «I. Думи і думки» та «II. Обрядові пісні»
В г. Киев тогда правил ДАНИИЛА РОМАНОВИЧ ГАЛИЦКИЙ. Но князь в это время отлучился, и для защиты города оставил воеводу ДМИТРИЯ Михайловича Волынскоий-Боброк.
Круглые сутки стучали стенобитные машины. Татары проломили ворота, но натолкнулись на каменную стену, которую киевляне сложили за одну ночь.
Наконец врагу удалось разрушить крепостные стены и ворваться в город. Долго продолжался бой на улицах Киева. Несколько дней захватчики разрушали и грабили дома, истребляли оставшихся жителей. Израненного воеводу Дмитрия привели к Батыю. Но кровавый хан пощадил руководителя обороны Киева за его храбрость.