Народився Володимир Мономах 1053 року. Одержав від батька уділ у Смоленську та Чернігові.
За дорученням князя Всеволода брав участь у походах проти половців, допомагав полякам у війні з чехами, виконував дипломатичні доручення. У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці.
Володимир, прагнучи припинити їх і об’єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з’їздів князів. 1094 року Володимир став Переяславським князем. У 1103—1111 роках разом з київським князем Святополком Ізяславичем здійснив ряд походів проти половців. 1113 року, після смерті Святополка Ізяславича, у Київській землі спалахує повстання міщан та селян, незадоволених свавіллям бояр та лихварів.
Київська верхівка за Володимира стати князем у Києві і придушити повстання. Володимир, проголошений великим князем київським, розправляється з повсталими, але змушений був піти на ряд поступок, зокрема прийняти закон, згідно з яким зменшувалися рези (відсотки) за позички на 25%, скасовувалося холопство за борги.
Ці нововведення увійшли до складу розширеної редакції прийнятої раніше Ярославом Мудрим "Руської правди" й відомі як Статут Володимира Мономаха. За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави, що почала занепадати після смерті Ярослава Мудрого.
Йому не підкорилися тільки Галицька, Чернігівсько-Сіверська землі, що належали відповідно Ростиславичам і Святополковичам, та Полоцьк, де правили Всеславичі. Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства. Під впливом князя було написано славнозвісну пам’ятку давньоруської літератури "Повість минулих літ". Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах, був ще й талановитим письменником, написав близько 1117 року "Повчання" своїм дітям, яке, подаючи ряд цікавих фактів з життя самого князя, містить сформовані на основі християнської моралі та кодексів честі й звитяги життєві правила та закони співжиття тогочасного суспільства, закликає князів утриматися від усобиць і чвар заради цілісності держави.
Помер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава. Зі смертю Мономаха закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду.
Володимир Мономах виступив на арену політичного життя у п’ятнадцятирічному віці, з 1078 року, коли його батько, Всеволод Ярославич, почав князювати у Києві. Саме в ті часи особливо загострилася міжусобна боротьба поміж князями, які не могли вирішити між собою спадкові справи. Ще Ярослав Мудрий запровадив принцип старшинства в межах князівської родини. За старшим сином Ізяславом він закріпив Київ і Новгород, другому, Святославу, віддав Черні-гів, третьому, Всеволодові, — Переяслав, четвертому, Вячеславові, — Смоленськ, найменшому, Ігореві, — Володимир-Волинський.
Як тільки у котромусь з князівств звільнявся престол, кожен брат мав сходити на вищий уділ. Таким чином кожен спадкоємець по черзі, за задумом Ярослава, сідав на київський, найвищий престол. Певний час ця система давала можливість уникати сімейних чвар. Але усобиці зі смертю Ярослава спалахнули з новою силою, оскільки його система спадковості суперечила іншому прадавньому принципові — спадкоємству від батька до старшого сина.
Крім міжусобних чвар та запеклих сутичок за князівську владу Київській державі загрожувало сусідство з половцями, які раз у раз нападали на Русь, перешкоджали рухові торговельних караванів по Дніпру, підходили нерідко майже до самого Києва, тримаючи населення у постійній небезпеці. За умов чвар і розбратів, нерідко й збройних сутичок між спадкоємцями, коли іноді й самі князі за собі на до кочовиків, державі загрожувала катастрофа, яку міг відвернути лише сильний і вольовий зверхник. Саме таким і постав у той важливий період князь Володимир Мономах.
Найважливішим завданням на той час було встановлення порядку і злагоди між князями і, найголовніше, згуртування всіх сил Київської держави на захист проти зовнішньої експансії. Перше зіткнення з половцями було невдале для русичів. Київського князя Ізяслава розбили кочовики і прогнали кияни.
Нало́г — обязательный платёж, взимаемый с организаций и физических лиц в форме отчуждения принадлежащих им на праве собственности средств, в целях финансового обеспечения деятельности государства и муниципальных образований.[1][2][3]
Налоги следует отличать от сборов (пошлин), взимание которых является условием совершения в отношении их плательщиков определённых действий.
Взимание налогов регулируется налоговым законодательством (см. налоговое право)[2]. Совокупность установленных налогов, а также принципов, форм и методов их установления, изменения, отмены, взимания и контроля образуют налоговую систему государства[4].
Под налогом понимается принудительное изъятие государственными налоговыми структурами денежных средств с физических и юридических лиц, необходимое для осуществления государством своих функций
1.Западные части Руси были захвачены Литвой (литовцы тоже получали на них ярлыки от Орды, причем зависимость ВКЛ от Орды длилась дольше чем Московской Руси) Киев был сожжен и в итоге это привело к становлению сначала Владимира, а потом Москвы как нового общерусского религиозного центра, туда переехал митрополит, а также к разделению церкви, которое позднее привело к великому расколу 17 века.
2.В 1325 году в Москву из Владимира переехал митрополит. В 1547 году Иван IV принял царский титул, и Москва до 1712 года стала столицей царства — Государства Российского
3.Родился Дмитрий 12 октября 1350 года в Москве. Когда умер его отец, в биографии Дмитрия Донского появился опекун – митрополит Алексий. С ним Дмитрий советовался в политических делах. В 1363 году Дмитрий обосновался во Владимире. После большого пожара в Москве князь начал строить новый белокаменный Кремль.
Возникла междоусобица, борьба за Москву. После вражды с литовским князем Ольгердом в биографии Донского был заключен мир с Литвой. Постепенно наладил отношения с Новгородом, Тверью. Могущество князя Донского со временем все больше нарастало.
Орда начала конфликт с Дмитрием, разгромив Нижний Новгород. Но после нападения на Москву войско Мамая было разбито. 8 сентября 1380 года состоялась Куликовская битва, в ходе которой Мамая потерпел поражение, а татаро-монгольские войска были уничтожены. После смерти Мамая хан Золотой Орды Тохтамыш напал на Русь, затем сжег Москву.
Если рассматривать краткую биографию Дмитрия Донского, то нужно отметить, что на протяжении всего его правления Москва тонула в междоусобных воинах. Когда же после нашествия Тохтамыша столица вновь ослабла, междоусобицы вспыхнули с новой силой. После этого Донской отдал Орде своего сына Василия, а также пообещал постоянно платить дань. Оборвалась биография Дмитрия Ивановича Донского 19 мая 1389 года.
Сорри если что не так