У стародавні часи Вавилон відігравав важливу роль на політичній арені. Це місто вважався першим мегаполісом. У різні епохи він переходив від одних завойовників до інших – то перебуваючи в занепаді, то знову відроджуючись. Проте, Вавилон залишився в історії як напівлегендарне місце.
Вавилон називають найпершим «мегаполісом» Стародавнього світу. Вдале розташування біля річки Євфрат і сприятливий клімат зробили місто столицею Вавилонії. За часів найбільшого розквіту його населення досягало 200 000 чоловік.
У центрі Вавилона розташовувався зиккурат. Це культова багатоступенева споруда спочатку виконувала функції храму, а потім стала адміністративним центром. Висота його досягала 90 метрів. Під час перебування в Вавилоні в XVI столітті європейські мандрівники помилково вважали масштабні руїни зиккурата за легендарну Вавилонську вежу.
Новая вера не могла ни повлиять на русскую историю и культуру. В период Х - ХIII веков происходил сложный психологический слом языческих верований и становление христианских представлений. Процесс смены духовных и нравственных приоритетов всегда труден. На Руси он происходил не без насилия. На смену жизнелюбивому оптимизму язычества шла вера, которая требовала ограничений, строгого выполнения нравственных норм. Принятие христианства означало изменение всего строя жизни. Теперь центром общественной жизни стала церковь. Она проповедовала новую идеологию, прививала новые ценностные ориентиры, воспитывала нового человека. Христианство делало человека носителем новой морали, основанной на культуре совести, вытекающей из евангелистских заповедей. Христианство создавало широкую основу для объединения древнерусского общества, формирования единого народа на основе общих духовных и нравственных принципов. Произошла гуманизация общества. Русь была включена в европейский христианский мир.
Христианство оказало влияние на все стороны жизни Руси. Принятие новой религии установить политические, торговые, культурные связи со странами христианского мира.