В России после Елизаветы были установлены следующие правила престолонаследия:
1) В случае смерти царя правит его старший ребенок.
2) В случае, если царь умер бездетным - правит старший(-ая) из его братьев или сестер.
3) Далее п. 2 распространяется на двоюродных, затем троюродных и т.д. братьев и сестер, дядей, тетей и т.п.
У Николая I старший сын был Александр. Он и стал царем под именем Александра II. А к моменту, когда его убил Игнатий Гриневицкий - он уже имел сына - Александра ΙΙΙ. Если бы его не было, то царем бы стал брат Александра ΙΙ - Николай. Но поскольку он не правил, его и не "пронумеровали". Он был только Великий Князь.
Відповідь:
Вперше термін «секуляризація» був застосований в XVII столітті і означав передачу земельних володінь з церковного у світське управління. Сам процес проходив і раніше: при утворенні централізованих національних держав за до секуляризації світська влада звільнялася від церковного покровительства і зміцнювала державні фінанси за рахунок духовенства.
Під Франкській державі Карл Мартелл провів секуляризацію в 1-ій половині 8 століття і роздав конфісковані землі знаті.
У Візантії секуляризація проводилась багато разів. Так, в 1058 році, у Ісаак I конфіскував частину монастирських земель, а Константинопольського патріарха Михайла Кіруларія було в кінці 1058 році зміщено та відправлено у заслання.
В епоху Реформації пройшла масштабна секуляризація в Західній Європі. Вже в 14-15 століттях Джон Вікліф та Ян Гус вимагали секуляризації, а в XVI столітті світські феодали підтримали Мартіна Лютера. Німецькі князі, які підтримали Реформацію, провели секуляризацію після Селянської війни у 1524-26 роках.
Альбрехт Гогенцоллерн у 1525 році секуляризував Тевтонський орден.
З поширенням цвінгліанства та кальвінізм а в швейцарських кантонах там пройшла секуляризація.
Нідерландська революція XVI століття передала церковні землі буржуазії.
Під час Реформації в Англії в 1536—1539 роках, секуляризовані землі перейшли до буржуазії і джентрі, сприяючи первісному накопиченню капіталу.
У 17 столітті англійська революція привела до ордонанса 1646 року, про знищення архиепископств та єпископств й секуляризації їх земель.
У 2-ій половині XVIII століття укріплення освіченого абсолютизму включало секуляризацію, проведену в Австрії Йосипом II, a в Португалії — Помбалу.
Велика французька революція декретом від 2 листопада 1789 року націоналізувала церковно-монастирські землі.
Наполеон Бонапарт по укладанні Люневільського миру в 1801 році дав можливість німецьким князям секуляризувати церковні скарби та землі.
Під час об'єднання Італії секуляризація проводилася в 1855 і 1866 роках, з ліквідацією Папської області в 1870 році.
У Росії, в результаті секуляризаційних реформи 1764 року, основна частина монастирських земель перейшла до держави (що стало джерелом появи більшої частини державних селян); в XIX столітті уряд Російської імперії також проводив секуляризацію вакуф в середньоазіатських володіннях імперії
Пояснення: