Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.
Северная война (Великая Северная война, Двадцатилетняя война) — война, фактически длившаяся с 1700 по 1721 год между Швецией и коалицией североевропейских государств за обладание прибалтийскими землями и закончившаяся поражением Швеции[8]. 25 июля 1729 года Швеция заключила мир с Саксонией, а 7 октября 1732 года — мир с Речью Посполитой. Только эти договоры юридически закончили Северную войну. С окончанием войны в Европе возникла новая империя — Российская, имеющая выход в Балтийское море и обладающая мощной армией и флотом. Столицей империи стал Санкт-Петербург[8], расположенный в месте впадения реки Невы в Балтийское море.
Первоначально войну Швеции объявил Северный союз, созданный по инициативе курфюрста Саксонии и короля польского Августа II. При этом Речь Посполитая войну Швеции не объявила. В Северный союз вошли также Датско-норвежское королевство, возглавляемое королём Кристианом V, и Россия, возглавляемая Петром I[9][10]
Объяснение: