Каких вы знаете знаменитых сказителей-импровизаторов Казахстана 19 века, исполнявших произведения в жанре айтыс (по своему вкладу в развитие После перечисления, опишите одного из них на выбор (например, Жамбыл Жабаев, о чем он писал, рассказывал в своих произведениях).

👇

Открыть все ответы

Ответ:

yasmina143

09.04.2022

Для средневековой культуры характерны две ключевые отличительные признаки: корпоративность и господствующая роль религии и церкви. Средневековое общество, как организм из клеток, состояло из множества социальных состояний (социальных слоев) . Человек по рождению принадлежал к одному из них и практически не имела возможности изменить свое социальное положение. С каждым таким положением были связаны свой круг политических и имущественных прав и обязанностей, наличие привилегий или их отсутствие, специфический уклад жизни, даже характер одежды. Существовала строгая сословная иерархия: две высшие сословия (духовенство, феодалы - землевладельцы) , потом купечество, ремесленники, крестьяне (последние во Франции объединялись в «третье сословие») . Мощным объединяющим фактором в таких условиях были религия и церковь. Определяющая роль христианской религии и церкви во всех областях общественной и культурной жизни составляла принципиальную особенность европейской средневековой культуры. Церковь подчинила себе политику, мораль, науку, образование и искусство. Весь мировоззрение человека средневековья был теологическим (от греческого «теос» - бог) . Чем же можно объяснить такое исключительное положение религии в средневековом обществе? Одну из ответов на вопрос дает сам смысл христианского вероучения. Оно возникло из борьбы и взаимного влияния множества философских и религиозных течений. Если говорить о первичном христианство, то одной из главных идей, которые обеспечили широкое распространение новой религии, была идея равенства людей - равенство как греховность существа перед всемогущим и всемилостивый богом - но также равенство. Христианство, возникнув в колониях Древнего Рима, в среде рабов и вольноотпущенников, с самого начала не было религией какого-либо одного народа, оно имело наднациональный характер. Политическое влияние папства распространялся на всю Европу. Очень долго только папа назначал епископов во все страны. Церковь широко использовала систему наказаний (в том числе против правителей) : «отлучение» , что ставило человека вне церкви, «анафему» - торжественный публичный перевод проклятию, «интердиктов» - запрет отправлять культ по всей территории и другие. Избрание Папы с XI с. стало проходить на особых собрании кардиналов, без малейшей возможности вмешательства светской власти. Примерно треть всех пахотных земель в Европе принадлежала церкви, все государства выплачивали «десятину» (десятая часть налогов, собираемых) в ее пользу. В католической церкви до Х с. устанавливается обычай безбрачия (целибата) духовенства.

4,4(46 оценок)

Ответ:

bagdasaryaneedik6390

09.04.2022

. Історичні уявлення Стародавнього світу. Спочатку історична думка розвивалася у вигляді переказів і міфів. Особливістю міфологічного мислення, властивого багатьом древнім народам, був історичний песимізм – ідея про те, що «те, що було раніше, – краще, ніж зараз». Так, стародавні індійці вважали, що «золоте сторіччя» людство вже пройдено, а попереду – тільки важка праця і всілякі випробування.
Крім того, міфологічне мислення пов'язувало хід історії з діяннями богів. Так, в «Іліаді» Гомера причиною Троянської війни послужила сварка богинь. Тоді ж виробляється концепція, згідно з якою герої творять історію з до з волі богів. В цілому історія людства уявлялася їм як прояв волі божества: Рок визначав долю народів.
Давньогрецький філософ Епікур (341-270 до н. е..) вважав, що розвиток історії здійснюється завдяки відкриттям і винаходам геніїв.
Вищими досягненнями історичної думки в епоху Стародавнього світу були твори античних авторів – Геродота і Фукідіда. Грецького історика Геродота (між 490 і 480-ок. 425 до н. е.) вважали «батьком історії». Він описав Стародавню Грецію, а також народи і країни, в яких побував: Персію, Ассирію, Вавілонію, Єгипет, Скіфію. Головний його праця – «Історія греко-перських воєн».
Давньогрецький історик Фукідід (близько 460-400 до н. е..), автор «Історії», що включає вісім книг, присвячена Пелопоннеській війні, і вважається вершиною античної історіографії. Великим античним істориком був і Полібій (близько 200-ок. 120 до н. е..), що почав спробу створити всесвітню історію. Його праця «Історія» (40 книг) охоплює історію Греції, Македонії, Малої Азії, Риму й інших країн періоду від 220 до 146 до н. е.
У Стародавньому Сході також важливу роль надавали культу минулого. Так, у Китаї при кожному питомій правителя (згодом після об'єднання Китаю – при дворі імператора) перебував історіограф. До II ст. до н. е. з'явилося безліч літописів, анналів, в основному локальних. Узагальнив ці джерела син придворного історіографа Сима Таня – Сима Цянь (145 або 135 – ок. 86 до н. е..), прозваний «китайським Геродотом». Головною справою всього життя Сима Цяня стали «Історичні записки» («Ши Цеі»), що зробили вагомий вплив на розвиток історичної науки в Китаї. З того часу в Китаї стали складати історії всіх правлячих династій.

4,7(70 оценок)

Это интересно:

Стиль-и-уход-за-собой

24.08.2022

Как избавиться от прыщей на спине...

Стиль-и-уход-за-собой

04.06.2021

Избавляемся от перхоти натуральными средствами...

Компьютеры-и-электроника

23.02.2021

Битмоджи на Facebook: Как произвести впечатление на своих друзей...

Искусство-и-развлечения