У 17 столітті математика розвивалася на високому рівні, про що свідчить значна кількість математичних рукописів того періоду. Переважна більшість цих рукописів були навчальними підручниками з математики. Якість підручників з арифметики булла відповідною якості сучасних європейських прототипів. Геометрія зазвичай була включена до арифметичних рукописів та декількох практичних посібників, що надають інформацію для вирішення практичних завдань. Тільки два рукописи того періоду були повністю присвячені геометрії.
При правлінні Петра І було встановлене домінуюче положення математики в кожній світській школі. Петро I був достатньо компетентним, аби оцінити роль математики у військово-технічній освіті. У 1701 році почали відкриватися математично-навігаційні та артилерійські школи. Там викладалися: арифметика, алгебра, геометрія, площина та сферична тригонометрія. Цікавим є те, що там викладав Л. Ф. Магницький – відомий автор «Арифметики». Завдяки своїй широті, ця книга функціонувала як енциклопедія математичних знань того часу.
У 1714 році, у провінційних містах спільно з великими монастирями відкриваються перші арифметичні школи. Освіта там була безкоштовна, але після закінчення навчання, перед тим, як видавати сертифікат, вчитель мав право збирати рубль за кожного учня.
Академічну математичну освіту запровадив Леонард Ейлер через Академію наук та формування математико-методичної школи. Перші російські академіки-математики С. К. Котельников, С. Й. Румовський, М. Є. Головін склали каркас школи Ейлера. Одна із його основних праць «Посібник з арифметики для використання в гімназії імператора Академії наук» вийшла друком німецькою мовою та була перекладена на російську. Ця книга мала суттєвий вплив на академічну математичну літературу, будучи прецедентом для заснування видатних академічно доступних шкільних підручників. Загалом, Ейлер мав підручники практично з усіх математичних навчальних предметів, із найсучаснішими методичними ідеями того часу.
Служилые люди делились на служилых «по отечеству» (служба в основном передавалась от отца к сыну) и «по прибору» (набирались из представителей податных сословий, лично свободных) . Служилые люди «по отечеству» относились к привилегированным сословиям, владели землей и крестьянами. За службу получали денежное или поместное жалование, титулы и другие вознаграждения. Служилые люди «по прибору» формировались в ходе военных реформ середины XVI в. и правительственной колонизации южных, юго-восточных, восточных рубежей Русского государства; за службу получали жалование.
У 17 столітті математика розвивалася на високому рівні, про що свідчить значна кількість математичних рукописів того періоду. Переважна більшість цих рукописів були навчальними підручниками з математики. Якість підручників з арифметики булла відповідною якості сучасних європейських прототипів. Геометрія зазвичай була включена до арифметичних рукописів та декількох практичних посібників, що надають інформацію для вирішення практичних завдань. Тільки два рукописи того періоду були повністю присвячені геометрії.
При правлінні Петра І було встановлене домінуюче положення математики в кожній світській школі. Петро I був достатньо компетентним, аби оцінити роль математики у військово-технічній освіті. У 1701 році почали відкриватися математично-навігаційні та артилерійські школи. Там викладалися: арифметика, алгебра, геометрія, площина та сферична тригонометрія. Цікавим є те, що там викладав Л. Ф. Магницький – відомий автор «Арифметики». Завдяки своїй широті, ця книга функціонувала як енциклопедія математичних знань того часу.
У 1714 році, у провінційних містах спільно з великими монастирями відкриваються перші арифметичні школи. Освіта там була безкоштовна, але після закінчення навчання, перед тим, як видавати сертифікат, вчитель мав право збирати рубль за кожного учня.
Академічну математичну освіту запровадив Леонард Ейлер через Академію наук та формування математико-методичної школи. Перші російські академіки-математики С. К. Котельников, С. Й. Румовський, М. Є. Головін склали каркас школи Ейлера. Одна із його основних праць «Посібник з арифметики для використання в гімназії імператора Академії наук» вийшла друком німецькою мовою та була перекладена на російську. Ця книга мала суттєвий вплив на академічну математичну літературу, будучи прецедентом для заснування видатних академічно доступних шкільних підручників. Загалом, Ейлер мав підручники практично з усіх математичних навчальних предметів, із найсучаснішими методичними ідеями того часу.