Грюнвальдська битва та її значення в тому, що просування Тевтонського ордену на схід, з метою поневолення слов’ян, було зупинено, а сам орден прийшов в упадок і, з рештою, розвалився.
Союз Королівства Польського і Великого князівства Литовського під проводом короля Владислава II Ягайла і великого князя литовського Вітовта здобув вирішальну перемогу над військом Тевтонського ордена під керівництвом великого магістра Ульріха фон Юнгінгена.
Більшість лицарів ордена було вбито або взято в полон. Незважаючи на поразку хрестоносці змогли витримати двомісячну облогу своєї столиці Мальборк і зазнали лише мінімальні територіальні втрати в результаті Торуньського миру 1411 року.
Територіальні суперечки тривали до укладення Мельнського миру 1422 року. Тим не менш, Тевтонський орден так і не зміг оправитися від поразки, а фінансовий тягар репарацій і жорсткі внутрішні конфлікти привели до економічного спаду.
Грюнвальдська битва перерозподілила баланс сил у Східній Європі і ознаменувала схід польсько-литовського союзу до рівня домінуючої військово-політичної сили в регіоні.
Грюнвальдська битва була однією з найбільших битв середньовічної Європи і є однією з найважливіших перемог в історії Польщі та Литви. Битву оточували романтичні легенди і націоналістична пропаганда, які перетворили її на символ боротьби проти загарбників і джерело національної гордості.
Протягом XX століття битва використовувалося нацистською і радянською пропагандою, перехід до її наукового вивчення гається лише в останні десятиліття.
Завершивший Великую войну Торуньский мир 1 февраля 1411 имел относительно мягкие для Ордена условия: тот терял Жемайтию в пользу Великого княжества, Добжиньскую землю в пользу Польши и выплачивал контрибуцию. Однако фактическое уничтожение армии, необходимость выплаты контрибуции и выкупа за пленных рыцарей подорвали могущество тевтонцев — ряд ганзейских городов отказался от союза с ними, приток наёмников и рыцарей из Центральной Европы сократился.
Вскоре после этого, в ходе Тринадцатилетней войны, Орден был окончательно разгромлен польским государством уже без участия Великого княжества Литовского и, лишившись значительной части своих владений в восточной Померании, а также собственно в Пруссии, которые попали в подчинение непосредственно польской короне, признал вассальную зависимость от Польши. Орден просуществовал до 1525 года, когда Великий магистр Тевтонского ордена Альбрехт Гогенцоллерн Бранденбургский перешёл в протестантизм (автором этого плана был проповедник Мартин Лютер) и объявил о создании герцогства Пруссия — первого протестантского государства в Европе.
После Грюнвальда Великое Княжество Литовское обрело статус европейского государства, с которым отныне считались как император Священной Римской империи, так и Папа Римский. К концу правления великого князя Витовта оно занимало огромную территорию: от границы с Псковской республикой на севере до Крыма на юге, от Галиции на западе до Оки и Угры на востоке.
Битва под Грюнвальдом стала великой победой беларуских полководцев и воинов. Помня о ней, они добивались выдающихся побед и в следующих столетиях.
Грюнвальдская битва привела к перераспределению баланса сил в Восточной Европе и ознаменовала восход польско-литовского союза до уровня доминирующей военно-политической силы в регионе.
Колониальный раздел Африки - процесс разделения африканского континента на сферы влияния между крупными европейскими государствами в конце 19-го и в начале 20-го века, до Первой мировой войны . Распределение сопровождался многочисленными конфликтами между государствами-империалистами, поэтому в английской литературе получил презрительную название scramble for Africa , что переводится как «выцарапывания Африки» или «терзания Африки».