Вперше митрополит Андрей Шептицький побачив твори молодої художниці на промислово-літургійній виставці, яка відбулася у Міському промисловому музеї у Львові 1909 року. Її емалі, які були окрасою виставки, свідчили про появу нового таланту, що яскраво заявив про себе. Окрім емалей, художниця заекспонувала й олійну картину із промовистою назвою «Богородице Діво Маріє, молися за нами» в сецесійній стилістиці. У рецензії на цю виставку, вміщеній у газеті «Діло» за 16 липня 1909 р. В. Шухевич зазначає: «…отся мала збірка праці була безусловно найліпшою і найкрасшою з вистави і свідчить про визначний талант нашої артистки. Доказом того нехай буде і сей факт, що талантом п-ни Кульчицької одушевленні такі знатоки штуки як наш Митрополит, проф. Левинський і ін., та бажаючи пізнати й інші праці п-ни Кульчицької удалися просто з виставки до її робітні». Захоплений творами молодої малярки Галицький владика вирішив особисто привітати її та скласти свої враження від виставки. Однак, на жаль, Митрополит не застав художницю, оскільки тоді вона перебула на літніх вакаціях у Косові. Про цей факт є згадка і в записах Олени Кульчицької: «Під час нашої сестри і моєї неприсутности (ферії* в Косові у Родичів) був вертаючи з виставки митрополит Шептицький» [О. Кульчицька Автобіографічні записи. Папір, рукопис. Архів О. Кульчицької Е 4051; 59 394].
У каракитаев наследование власти имело свои особенности. Правом наследования обладали не только мужчины, но и женщины. Так, например, после смерти гурхана при отсутствии мужчины-наследника власть переходила в руки его жены или сестры. Но обязательным условием было то, что женщина должна была являться потомком из ханского рода. Свидетельством этому является такой факт: после смерти гурхана Елюя Даши в 1143 году тронзаняла его жена Табу ян. И лишь через семь лет власть перешла в руки совершеннолетнего сына гурхана Иле. При нем была проведена перепись населения. После смерти Иле в 1155 году страной стала править дочь Елюя Даши - Бусуган.
Бородинское сражение можно назвать переломным событием в ходе Отечественной войны 1812 года. Хотя русские и не одержали победу, дух французского войска был подавлен. Оба войска потеряли немало сил.Результатом Бородинского сражения является совокупность двух фактов, достоверность которых не подлежит сомнению:
1) Тактические приобретения французcкой армии, обусловленные действиями Наполеона, сосредоточившего мощную группировку на направлении удара.
2) Демонстрация русскими войсками безоговорочного превосходства над французскими войсками (т. н. моральная победа) , исходящая из срыва намерений Наполеона по решительному разгрому русской армии силами, фактически имевшими превосходство в численности над русскими войсками в 2 раза и более. Отнесение данного факта к результату битвы обусловлено тем, что именно означенное превосходство русских войск по мнению Льва Толстого привела к победе в войне:
Прямым следствием Бородинского сражения было беспричинное бегство Наполеона из Москвы, возвращение по старой, Смоленской дороге, погибель пятисоттысячного нашествия и погибель Наполеоновской Франции, на которую в первый раз под Бородиным была наложена рука сильнейшего духом противника.
Вперше митрополит Андрей Шептицький побачив твори молодої художниці на промислово-літургійній виставці, яка відбулася у Міському промисловому музеї у Львові 1909 року. Її емалі, які були окрасою виставки, свідчили про появу нового таланту, що яскраво заявив про себе. Окрім емалей, художниця заекспонувала й олійну картину із промовистою назвою «Богородице Діво Маріє, молися за нами» в сецесійній стилістиці. У рецензії на цю виставку, вміщеній у газеті «Діло» за 16 липня 1909 р. В. Шухевич зазначає: «…отся мала збірка праці була безусловно найліпшою і найкрасшою з вистави і свідчить про визначний талант нашої артистки. Доказом того нехай буде і сей факт, що талантом п-ни Кульчицької одушевленні такі знатоки штуки як наш Митрополит, проф. Левинський і ін., та бажаючи пізнати й інші праці п-ни Кульчицької удалися просто з виставки до її робітні». Захоплений творами молодої малярки Галицький владика вирішив особисто привітати її та скласти свої враження від виставки. Однак, на жаль, Митрополит не застав художницю, оскільки тоді вона перебула на літніх вакаціях у Косові. Про цей факт є згадка і в записах Олени Кульчицької: «Під час нашої сестри і моєї неприсутности (ферії* в Косові у Родичів) був вертаючи з виставки митрополит Шептицький» [О. Кульчицька Автобіографічні записи. Папір, рукопис. Архів О. Кульчицької Е 4051; 59 394].
Объяснение: