Римская империя была самым могущественным государством древности. Установив свою власть над Средиземноморьем, римляне устремились вглубь Европы и Азии, однако столкнулись с серьезным сопротивлением и были вынуждены отступить. Какие народы смогли противостоять Риму? Какие государства так и не стали провинциями Рима? Об этом вы узнаете на нашем сегодняшнем занятии.
Предыстория
К моменту установления империи в Древнем Риме (27 год до н.э.) границы этой державы простирались от Британии на севере, Египта на юге, Иберийского полуострова на западе и до территории современного Ирака на востоке. Почти на шесть веков (до момента своей гибели) империя практически полностью прекратила экспансию на соседние территории и перешла к режиму обороны своих границ.
Парфия
Восточный сосед Рима – могущественное Парфянское царство, правители которого объявили себя наследниками древнейимперии Ахменидов, на долгое время стало главным военным и политическим соперником Рима.
Парфия была мощным государством с развитой экономикой и армией, ее территорию от Индии до Сирии населяло множество народов, а многочисленные сатрапии и провинции были богаты и плодородны.
Еще до образования империи римские полководцы неоднократно предпринимали попытки захватить богатую и процветающую Парфию, но все подобные попытки были неудачными. Наконец, в 20 году до нашей эры император Август добился заключения мира с восточным соседом, противостояние между двумя державами перешло в «холодную» стадию.
ответ:Битва на реке Калке в Приазовье - сражение между соединённым русско-половецким войском и монгольским войском в мае 1223 г.
Причин поражения было несколько. По новгородской летописи первая причина - это бегство половецких войск с поля боя. Но еще к главным причинам поражения можно отнести крайнюю недооценку татаро-монгольских сил, а также отсутствие единого командования войсками и как следствие несогласованность русских войск (не выступили некоторые князья, например, Владимиро-Суздальский Юрий, а Мстислав Старый хоть и выступил но своим бездействием погубил себя и свое войско) .
Новітня світова ринкова система та її формування. Реферат
На сучасному етапі суспільного розвитку значну роль для економіки кожної окремої країни і світу в цілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці
Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.
Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д. Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє.
А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.
Для реалізації можливостей, що виникають у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні зовнішньополітичних та зовнішньоторгових угод, як між окремими фірмами, так і між урядами країн.
Економічні зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблему забезпечення населення товарами, які національна економіка виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком еволюції зовнішньоекономічні зв’язки переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну сукупність міжнародних економічних відносин, що стосуються інтересів всіх держав.
Міжнародні зв’язки виступають сьогодні найважливішим фактором економічного росту, структурних зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно є і каталізатором диференціації країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і стандартами життя суспільства.
Ринкова система і важливі питання економіки
Ринкова система – це система вільної підприємницької діяльності. Вона охоплює питання:
Скільки товарів і послуг необхідно виробляти.
Що треба виробляти.
Як треба виробляти продукцію.
Куди і кому реалізувати продукцію.
Як удосконалювати виробництво.
Ринкова система – це механізм зв’язку попиту і пропозиції через систему цін і ринків, який побудований на мотивах отримання прибутку.
Конкурентна ринкова економіка стимулює технічний розвиток.
В ринковій економіці відсутній адміністративний контроль за виробництвом і споживанням. Функції контролю виконує механізм конкуренції. Вона створює певну відповідність між приватними і суспільними інтересами. Фірми домагаються збільшити свої власні вигоди (отримання прибутків) і тим самим сприяють забезпеченню державних чи суспільних інтересів.
Що виробляти і скільки по яких цінах продавати, кому і де – визначається механізмом попиту і пропозиції, нормою прибутку, курсом акцій, курсом валют, позичковим процентом. З розвитком суспільства ринкова економіка розвивається і удосконалюється, роблячи курс на соціальний захист населення. соціальна ринкова економіка шляхом антимонопольної політики держави захищає споживачів від розгулу підприємців, регулює її, створює умови для приватного підприємництва, конкуренції, отримання прибутку