Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).
Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури полягає у такому:
ответ:8 февраля 1433 года играли свадьбу московского великого князя Василия Васильевича II и дочери боровского князя Марии Ярославны. На празднике отсутствовал звенигородский князь Юрий Дмитриевич, но приехали его старшие сыновья Василий (вошедший в историю под прозвищем Косой) и Дмитрий (вошедший в историю под прозвищем Шемяка).
Один из бояр (по одним летописным сведениям Захарий Иванович Кошкин, по другим – Петр Константинович Добрынский) узнал на Василии Косом роскошный золотой пояс, который якобы был должен принадлежать самому Дмитрию Донскому, но в руки ему так и не попал.
Историю пояса связывают с другой свадьбой. В 1366 году будущий победитель Мамая женился на дочери нижегородского князя Дмитрия Константиновича Евдокии. Пояс входил в приданное невесты, но на него польстился тысяцкий Василий Протасьвич Вельяминов и подменил на другой, менее ценный, а настоящий передал своему сыну Микуле, женившемуся на другой дочери новгородского князя.
В свою очередь Микула отдал пояс боярину Ивану Всеволожскому, когда выдавал замуж собственную дочь. А Всеволожский обручил собственную внучку Анастасию (дочь князя Андрея Владимровича Радонежского) с Василием Косым. И передал ему пояс…
История этого приданного Дмитрия Донского вызывает у историков много сомнений. Но в 1433 году мать великого князя Софья Витовтовна решила восстановить справедливость и прилюдно сорвала с Василия Косого злополучный пояс.
Оскорбленные Василий и Дмитрий Шемяка уехали со свадьбы и отправились к отцу в Галич (который в Костромской области), по дороге пограбив Ярославль и ярославских князей.
Так свадьба ознаменовалась грандиозным скандалом (и если бы только этим!).
Объяснение: