Друга половина XIX ст. в історії Російської імперії позначена різноманітними подіями. Наприкінці 50-х років XIX ст. внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи господарювання, поразки Росії у Кримській війні (1853-1856 рр.) царський уряд, щоб уникнути революції, почав здійснювати соціально-економічні та політичні реформи. Тут належність Україні певних територій встановлювалася першим у Росії переписом населення (1897 р.) у дев'яти українських губерніях. У другій половині XIX ст. чисельність населення збільшилась з 13,4 до 23,4 млн. Зокрема українців налічувалося 17 млн.
"Сделанные властью уступки были достаточными для дальнейшего стабильного развития России по пути умеренного реформирования" аргументы: 1)По итогам революции 1905-1907 гг. в апреле 1906 года начала работа 1 Гос.Дума, знаменовавшая начало представительного правления в России. (созывалась на 5 лет, ее депутаты имели право обсуждать законопроекты, бюджет и делать запросы министрам) 2) Было учреждено объединенное правительство - Совет министров (министры сообща обсуждали законопроекты и гос. меры) 3) По манифесту 17 октября 1905 года даровались общественные свободы-свобода слова, собраний, союзов, неприкосновенность личности. 4) 3 ноября были отменены выкупные платежи у крестьян "Первая российская революция осталась незавершённой" аргументы: 1) сохранилась монархическая форма правления 2)монарх по-прежнему обладал широким кругом полномочий в законодательной и исполнительных ветвях власти (право вето, роспуска Гос.Думы) 3)Нерешенность аграрного вопроса 4) Продолжительность рабочего дня была понижена, но не достигла 8 часов.
Объяснение:
Друга половина XIX ст. в історії Російської імперії позначена різноманітними подіями. Наприкінці 50-х років XIX ст. внаслідок кризи феодально-кріпосницької системи господарювання, поразки Росії у Кримській війні (1853-1856 рр.) царський уряд, щоб уникнути революції, почав здійснювати соціально-економічні та політичні реформи. Тут належність Україні певних територій встановлювалася першим у Росії переписом населення (1897 р.) у дев'яти українських губерніях. У другій половині XIX ст. чисельність населення збільшилась з 13,4 до 23,4 млн. Зокрема українців налічувалося 17 млн.