Гомерский вопрос – совокупность вопросов о самом Гомере и его творчестве. Выделяют четыре переплетающихся вопроса.
Первый – в самом ли деле автора поэмы звали Гомером. Второй – насколько изменилась поэма со временем, прежде чем дошла до нас. Третий – как связаны поэмы Гомера и истории, на которых они базировались. Четвертый – На реальных ли событиях основаны поэмы.Ни один из этих вопросов не может быть отвечен с полной уверенностью, хотя бы потому, что во времени потерялось слишком много сведений и информации, а до нас дошла лишь очень искаженная поэма, написанная неизвестно когда, неизвестно кем и даже неизвестно о чем.
Объяснение:
Историческую базу для этой поэмы смогли частично обнаружить после раскопок в области Микен и на острове Крит. Культура Микен и Крита еще не знала как добывать железо, зато она имела несколько интересных черт, отличавшей ее от культуры греков. Там строились внушительные дворцы для дворян и правителя и широко использовалась письменность для создания законов и управления. У греков же тогда не было письменности, но широко использовалось железо. Дворцов у греков также не было.
Со временем выявились новые данные, еще сильнее усложняющие этот вопрос. При доскональном исследовании выявилось, что поэмы Гомера составлены из пластов, относящихся по крайней мере к двум разным эпохам, между которым лежит по меньшей мере три века.
Эти открытия показывают, что конечный вывод о поэмах Гомера и ответы на гомеровские вопросы лежат в будущем.
Объяснение:
Петро Іванович Калнишевський (1690–1803) прославився він тим що Петро Калнишевський виконував дипломатичні місії і брав участь у переговорах з представниками Османської імперії і Кримського ханства, неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга, обстоював військові та адміністративно-територіальні права Запорожжя. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах (від тих часів залишилося прислів’я: «Як був кошовий Лантух, то нічого було класти в лантух, а як став Калниш, пішли і паляниця, і корж, і книш», тим самим перешкоджаючи планам Росії щодо колонізації причорноморських степів та посилення російської присутності в Україні.
Про статки кошового отамана Війська Запорозького Низового свідчить складений опис збитків (“реєстр майна”), яких зазнало його майно під час виступу Корсунського куреня 26 грудня 1768 р. Тоді Петро Калнишевський врятувався від повстанців під захистом козаків Кущівського куреня, який залишався вірним кошовому.
Петро Калнишевський був дуже набожною людиною – власним коштом спорудив і відремонтував багато православних храмів: св. Петра і Павла у Межигірському монастирі поблизу Києва, Покрови Пресвятої Богородиці в Ромнах, Різдва Богородиці в Лохвиці, св. Трійці в Пустовійтівці, св. Миколая в Смілі, а також храми в Петріківці, Самарі (тепер м. Новомосковськ) та інших містах і селах, опікувався обладнанням головної церкви Запорозьких Вольностей – січової