політика умиротворення — це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з дж. р. макдональдом (1931–1935), а пізніше — стенлі болдвіном (1935–1937), вінстоном черчілем (1937–1940) у питаннях щодо нацистської німеччини у 1933–1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937–1939 роках. така політика призвела до повного розпаду версальської системи, ліги націй та системи колективної безпеки, радикально змінила сил в європі, значно послабивши геополітичні позиції великої британії та франції, але посиливши німеччину на чолі з а. гітлером.
Васи́лий Иванович Шу́йский — последний из Рюриковичей на русском престоле, русский царь c 1606 по 1610 годы (Васи́лий IV Иоа́ннович). Представитель княжеского рода Шуйских (суздальская ветвь Рюриковичей). После низложения жил в плену у поляков. Шуйский пытался укрепить войско после унизительных поражений, нанесённых царской армии сторонниками Лжедмитрия. При нём в России появился новый воинский устав — результат переработки немецких образцов. В то же время усилились центробежные тенденции, наиболее заметным проявлением которых было восстание Болотникова, подавленное только в октябре 1607 года. В августе 1607 года на смену Болотникову пришёл новый претендент на престол — Лжедмитрий II. Царские войска были разбиты под Болховом (1 мая 1608). Царь со своим правительством был заперт в Москве; под её стенами возникла альтернативная столица со своей правительственной иерархией — Тушинский лагерь. Царь Василий Шуйский не был популярен в народе. По этому поводу интересна цитата историка В. О. Ключевского: Царём Василием мало кто был доволен. Главными причинами недовольства были некорректный путь В. Шуйского к престолу и его зависимость от кружка бояр, его избравших и игравших им как ребёнком, по выражению современника.
Испания и Португалия складывались как единые, централизованные государства в условиях завершения реконкисты, что сказалось на некоторых особенностях их исторического развития. В результате реконкисты к концу XIII в. в руках у арабов оставались лишь незначительные владения на юге Испании — Гранадский эмират со столицей Гранадой. Вся остальная территория Пиренейского полуострова была освобождена от арабов. Испания оставалась ещё разъединённой на Леоно-Кастильское и Арагоно-Каталонское королевства, из которых каждое в свою очередь распадалось на множество феодальных сеньорий.
політика умиротворення — це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з дж. р. макдональдом (1931–1935), а пізніше — стенлі болдвіном (1935–1937), вінстоном черчілем (1937–1940) у питаннях щодо нацистської німеччини у 1933–1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937–1939 роках. така політика призвела до повного розпаду версальської системи, ліги націй та системи колективної безпеки, радикально змінила сил в європі, значно послабивши геополітичні позиції великої британії та франції, але посиливши німеччину на чолі з а. гітлером.