Дехто думає, що жінка створена, щоб бути госпо-
динею і мамою, а от великі справи, мовляв, творять
чоловіки. Але ж жінка відрізняється від чоловіка
фізичною силою, та аж ніяк не розумом! А видатні
справи робляться не м’язами, а саме завдяки муд-
рості, кмітливості, винахідливості. Звідки ж узяла-
ся думка, що жінка не здатна до великого?
А було все так. Колись давно не існувало ні ди-
тячих садочків, ні нянечок. Мати, народивши дити-
ну, всі свої сили і вільний час присвячувала вихо-
ванню малечі. У сім’ях тоді було не так, як тепер,
а по восьмеро-десятеро дітей! Тому жінка гляділа
своїх синочків і донечок безперервно. Звісно, часу
на навчання та розвиток їй бракувало*
. А без освіти жінки практично не могли долучитися до чогось
визначного, потрапити на сторінки історії.
Так уже повелося, що історія пам’ятає справи
тільки «чоловічі», бо вони впадають в око. Помітні
ті вчинки, які відчутно змінюють світ. Наприклад,
війна, адже воюють чоловіки. А жіноча участь у вій-
ні—це лікування поранених, приготування їжі, ре-
монтування одягу для бійців—уся ця праця непо-
мітна. Хоча без жіночої підтримки жоден чоловік
не зміг би воювати.
Та попри все це, в історії України є немало ви-
датних жінок, які були не лише хорошими матеря-
ми й господинями, а й робили великі справи.
Леся Українка, яку
навчила бути стійкою, самостійною, вольовою, адже
вона протягом довгих років боролася і протистояла
тяжкій хворобі та владі. Це славетна
українська поетеса, громадська діячка, послідовний
і енергійний борець за незалежність українського
народу. Вона виявляла величезний інтерес до історії,
поезії та культури, збирала фольклор, вільно володі-
ла болгарською, грецькою, латинською, іспанською,
італійською, польською, німецькою, англійською та
французькою мовами. У свої дев’ятнадцять написа-
ла для молодших сестер підручник «Стародавня іс-
торія східних народів».
В эпоху Просвещения популярнее стал герой из народа, который уже не пытается жить, как аристократ, а противостоит им и побеждает благодаря своей энергии, упорству и т. д.
В эпоху романтизма воспевался гений, противостоящий обстоятельствам, герой, выступающий один против безликой толпы. Такой герой обычно идеализировался. Часто он действовал в далёком которое тоже идеализировалось; не порой действовал и в современной для автора, но зачастую далёкой от реальности действительности.
В эпоху реализма главным героем снова чаще всего становился простой человек. Но он уже не побеждал обстоятельства. Наоборот, автор на его примере показывал, насколько бесчеловечны данные обстоятельства, не дающие герою жить по-человечески, порой лишающие его даже человеческого облика.
Художественная культура Нового времени
www.ru>iskusstvo…kultura_novogo_vremeni/
Искусство Нового времени [Культура] — литература...
www.ru>Искусство_Нового_времени
Искусство Нового времени. Эпоха барокко, классицизма...www.ru