М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
typoiya
typoiya
28.07.2021 14:18 •  История

1. Поясніть терміни та поняття: «супрематизм», «недільні школи», «реалізм»,
«кубізм».
2. Сформулюйте судження щодо розвитку літератури та музики в другій половині
XIX — на початку XX ст.., складіть порівняльну таблицю.
3. Зробить аргументовані висновки щодо розвитку українського театрально
мистецтва в другій половині XIX — на початку XX ст
4. Охарактеризуйте причини і наслідки змін, що відбулися у сфері освіти, науки і
культури.
5. Поясніть вплив модернізаційних процесів на формування світогляду українського
населення та повсякденного життя.
6. Творчо застосуйте здобуті знання під час складання характеристики історичних
персоналій та складіть характеристику діяча культури за наступним планом.
а) Умови формування особистості.
б) Основні напрями діяльності.
в) Ваше ставлення до історичного діяча.

👇
Ответ:
lysia75
lysia75
28.07.2021

1-Супремати́зм — напрям авангардного мистецтва, безпредметність, абстрактний геометризм, що виник на початку XX століття.

Неді́льні шко́ли — безкоштовні школи для дорослих в Україні, які працювали в неділю та святкові дні й давали початкову освіту.

Реалі́зм — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах.

Кубізм — авангардна течія в образотворчому мистецтві початку XX століття, яка передувала абстрактному мистецтву.

6-Михайло Грушевський: Батько — Сергій Федорович Грушевський, на той час працював викладачем у греко-католицькій гімназії. За сімейною традицією батько здобув духовну освіту, проте все життя пропрацював на педагогічній ниві: викладав у Переяславській і Київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі, був автором відомого у дореволюційній Росії підручника з церковнослов'янської мови. Мати — Глафіра Захарівна Опокова, походила з сім'ї священнослужителів із містечка Сестринівка. У 17-річному віці вийшла заміж за професора Київської духовної семінарії 30-річного Сергія Грушевського. Михайло Грушевський, згадував своїх батьків, як справжніх патріотів України, які зуміли виховати «тепле прив'язання до всього українського — мови, пісні, традиції» та пробудити в своїх дітях національне почуття.

Дід Михайла Грушевського — Захарій Іванович Оппоков, який благословив онука на навчання в Києві, в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира, — і йому було дароване дворянство.

Історик народився і провів перші три роки свого життя: «в піарських будинках, де містилась семінарія і мав своє помешкання мій батько». Йдеться про будинок колишнього монастиря ордену піаристів та організовану ними на Люблинській вулиці школу для шляхетської молоді. Михайло був охрещений першим православним настоятелем церкви Іоанна Богослова в Холмі — протоієреєм Яковом Крашановським. Хрещення відбулося або в самій церкві, або поруч на плебані. Хресними батьками стали дружина Ф. Лебединцева — Юлія (з відомого київського роду Григоровичів-Барських; нар. 1839 р. — пом. 1868 р. у Холмі) та Федір Кокошкин, комісар комісії селянських справ у Красноставі.

Грушевський мав неоднозначну точку зору щодо незалежності України та більшовицького перевороту в Петербурзі. Він отримав основну вищу освіту в російських навчальних закладах, перші політичні кроки робив у 1894—1914 роках, працюючи у Львівському університеті, але згодом все більше уваги приділяв Києву.

Грушевський схилявся до думки, що Російська імперія з часом має демократизуватись і перетворитись на федеративну державу. Повернувшись у результаті Лютневої революції до Києва після сибірського заслання, Грушевський очолив Центральну Раду. Він вважав, що Україна має стати частиною нової федеративної російської держави, і лише наступ більшовиків у січні 1918 року примушує Михайла Сергійовича із соратниками оголосити незалежність.

Протягом всієї помітної політичної діяльності Грушевський мав різні точки зору на майбутнє країни. Так, під час Гетьманату він відхиляє пропозицію Скоропадського очолити Академію наук України, згодом виявляє прихильність до радянської влади, налагоджує контакти з II інтернаціоналом. Після ліквідації Української держави Грушевський, незважаючи на відомі вже тоді репресії проти українського народу, звертається до більшовиків із пропозицією повернення до Радянської України

Він мудрий сильний славний, завжди приймав зважені рішення. Мені подобається ця особа.

ИЗВЕНЯЮСЬ ЧТО МАЛО ОТВЕТОВ УЖЕ СКОРО Я Б НЕ МОГ ПИСАТЬ

4,7(100 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
yaantonio19
yaantonio19
28.07.2021
Открытие второго фронта произошло в июне 1944 года, когда британские и американские войска высадились в Нормандии, территории у берегов Франции. Эта операция носила название "Оверлорд". Причина высадки была И.В. Сталина о скорейшем открытии второго фронта. И тогда американская армия, под командованием генерала Эйзенхауэра, высадилась на берегах Франции. Но все осложняла Атлантическая стена - мощная сеть береговых укреплений. Но несмотря на мощную оборону, американцы смогли отбросить немцев и освободить Францию.
4,8(6 оценок)
Ответ:
Кириииил
Кириииил
28.07.2021
5 августа 1327 г. в Твери поднялось восстание против татар, пришедших туда с послом Шевкалом (Чолханом, двоюродным братом, по другой версии – шурином ордынского хана Узбека). Как пишет летопись, «татары придя в Тверь погна князя великого со двора его, а сами ста на великого князя дворе со многою гордостию. И воздвиже гонение велико на христиане насильством и граблением и биением и поруганием» . Дело тут было, видимо, не в том, что татары таким образом хотели «разорить христианство» и даже, по свидетельству многих летописей, собирались «привести христиан в бесерменскую веру», а все русские города раздать ордынским князьям. Такая задача для посла Чолхана была просто невыполнима. Однако характерно, что тверской, а затем другие летописцы приписывали эти намерения ордынскому послу и его свите, оправдывая, таким образом, восстание тверичей. 
Чолхан и его слуги могли быть тысячу раз не правы не только по русским обычаям и законам, но и с точки зрения ордынских законов и обычаев, но после убийства посла и ханского родственника, после избиения восставшим народом всего посольства и пришедших с ним купцов, правитель Золотой Орды обязан был подавить восстание и примерно наказать всех участников. Зимой 1327-28 гг. хан Узбек отправил на Тверь большое войско. Этот карательный поход в русских летописях называется Федорчукова рать, по имени ордынского военачальника – христианина, Федорчука. К походу против Твери присоединились также князья Иван Данилович Калита Московский и Александр Васильевич Суздальский со своими войсками. Тверские пригороды и сама Тверь были разграблены. Было разграблено и совместное владение Новгорода и великого Владимирского князя – Торжок. Ведь великим владимирским князем на тот момент был именно Александр Михайлович Тверской. Новгородская первая летопись, а за ней и другие описывают федорчукову рать не как карательный поход именно на Тверь, а как карательный поход на всю Русь. Репрессий и разгрома избежало, видимо только Московское княжество и его союзники – то есть те, кто поспешил присоединиться к карательному походу. Даже Новгороду пришлось откупаться от федорчуковой рати, задабривая послов и уверяя, что они уже никакой связи не имеют с провинившейся Тверью и великим князем Александром Михайловичем. И действительно новгородцы не только отказали Александру Михайловичу в прибежище, но и приняли у себя наместника от московского князя – Ивана Даниловича Калиты. Таким образом, они, еще до решения хана признали Ивана Калиту Великим князем Владимирским. А тем временем «князь Александр вбежа в Псков; а Консантин, брат его, и Василий в Ладогу; и в Новъгород прислаша послы татарове, и даша им новгородцы 2000 серебра, и свои послы послаша с ними к воеводам с множеством даров» . В Пскове же князя Александра приняли с почестями, псковичи целовали ему крест на верность, а Александр присягнул на верность Пскову. Таким образом, он стал псковским князем. Иван Калита был ловким интриганом и верным слугой хана Узбека. Ни он, ни его войска, видимо, не испытывали особой жалости и родственных чувств к восставшим против татар тверичам. Разгром и дискредитация Твери были желанной целью московского князя. Ведь Тверь была в этот период главным противником Москвы в борьбе за Владимирский великокняжеский стол, а, стало быть, и за гегемонию в северо-восточной Руси. И в предыдущие годы между Тверью и Москвой уже происходили кровопролитные столкновения. Тверь, сама по себе, была в начале XIV в. немного сильнее, чем Москва. А ордынский хан признавался во всей северо-восточной Руси легитимным правителем. Поэтому Иван Калита просто не мог не воспользоваться такой политической удачей, как восстание в Твери. Великий князь Александр Михайлович был оклеветан перед ханом и выставлен как виновник и организатор восстания. В результате хан отнял у него титул великого владимирского князя и титул тверского князя, а самого Александра Михайловича потребовал доставить в Орду для суда 
На самом деле посол, скорее всего, просто чувствовал себя «над закономНу он поступил разумно со стороны своей родины, у него было только два решения: или погибнуть или перейти на сторону татар. Но тут перешел на сторону татар, но вот как он поступил, он решил завести их в тупих где ожидает их смерть. Ну и решили татары пойти на Тверь где и хотел Иван Калита совершить свой коварный план. "Калита, как мог, пытался остановить кровопролитие, однако это оказалось невозможным". 
Хоть это ему не удалось, все равно это показывает патриотичность нашего героя.
4,5(9 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ