ответ:Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та об'єктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. Вона потребувала релігії, яка б об'єднала всі давньоруські племена. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. В цьому полягало внутрішньополітичне значення християнства як державної релігії Київської Русі.
Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. На час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави, які виявляли явну погорду до поганських племен. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям.
Прийняття християнства поглибило культурно тницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства.
Християнство формувалося не як регіональна, а як світова релігія, що відігравала роль стимулюючого фактора міжнародного і міждержавного культурного спілкування. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.
Соціокультурними наслідками прийняття християнства були:-забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов'ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї. -християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.
-на основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.
-прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.
-значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.
- Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
-прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Казалось бы, ответ лежит на поверхности: четыре толстенных тома «Капитала» – это анатомия, это исчерпывающе точный научно-теоретический портрет исторически-конкретного типа экономической, – и всей прочей, – жизни общества (диалектического единства производительных сил и производственных отношений, материального базиса и духовной надстройки): капитализма. Научно-теоретический портрет (результат), полученный в процессе применения (и одновременного совершенствования ее самое) научно-безупречной философской методологии: материалистической диалектики.
Однако, едва ли стоит довольствоваться ответами, т.с. лежащими на поверхности. Особенно – в марксизме. Предельно насыщенном диалектикой и в силу этого – предельно парадоксальном феномене. Парадоксальном, разумеется, не в широко распространенном резонерски-очевидном, расхожем, рассудочном, негативном по преимуществу, смысле парадоксальности как чего-то отрицательного и посему: всенепременно предосудительного.
Парадоксальном в том смысле последней, – парадоксальности, – в каком ее понимал А.С. Пушкин: «И гений, парадоксов друг». Наше всё понимал, а наши все, – даже нотариально заверенные (о профессиональных и факультативных антимарксистах и речи нету) марксисты – резонерствуют. Впрочем, уже дорезонерствовались…
А ведь в бессмертной строчке великого поэта – ключ к пониманию феномена парадоксальности!
Парадокс – это симптом, это признак, это свидетельство наличия диалектики. Где-то рядом, близохонько. Той самой, которая – «в сущности все – относительно», той самой, которая отношение противоположностей одной сущности, сиречь: осуществляющееся диалектическое противоречие. Возникающее, развертывающиеся, разрешающееся. Разрешающееся в новое противоречие (меру), которое проходит все стадии собственного осуществления: тождество, различие, отношение противоположностей (собственно: зрелое противоречие). Или, по Гегелю: абсолютное тождество, разность, несущественное различие, различие, существенное различие, заостренное различие, противоречие…
В середине XVIII века начинается промышленный переворот в странах Западной Европы. Одно за другим появляются открытия и изобретения, совершившие революцию в технике, то есть в обработки сырья. Основные этапы данной революции: механическая прядильная машина, механический ткацкий станок, применение двигательной силы пара.Благодаря открытиям и изобретениям конца XVIII и начала XIX веков был сделан колоссальный прогресс в области развития производительных сил.Переворот в области техники, прежде всего появление машинного производства, вызвал к жизни переворот в области общественных отношений. С появлением машинного производства резко изменилось положение труда и капитала. Промышленный капитал сделался важнейшим фактором общественной жизни. В то время, наряду с ростом капитала, росла нищета наёмных работников, которые, лишаясь какой бы то ни было собственности, были вынуждены продавать владельцам орудий и средств производства свою рабочую силу.Возникновение и развитие профсоюзного движения среди рабочего класса Европы стало одним из проявлений в социальной жизни общества закона борьбы за существование.Выделяют следующие причины его возникновения:Формирование капиталистических отношений на основе свободы трудового договораБес и изолированность рабочего перед предпринимателем при заключении трудового договораНеустойчивость социального положения наёмного рабочегоОбразование класса постоянных рабочих, занятых в продолжении жизни и часто нескольких поколений в одной и той же отрасли производства и даже на одном и том же производствеКонцентрация производства и скопление больших рабочих масс в одном местеРазличие интересов предпринимателей и рабочих, потеря среди большинства последних надежды сделаться самостоятельными хозяевамиБорьба рабочих за свои права, приводящая к созданию ими своих первых объединенийОбъединение предпринимателей для борьбы с требованиями рабочихСоциально-политическое развитие рабочих масс, осознание ими своих профессиональных и классовых интересовВлияние деятельности различных политических партий на развитие организованного рабочего движенияК причинам, которые тормозили развитие профсоюзов, относят: территориальную изолированность и разбросанность наемных рабочих в некоторых отраслях промышленности; их социально-экономическую и политическую безграмотность; низкий уровень жизненных потребностей; бедность низко квалифицированных рабочих; постоянный прилив в регионы с лучшими условиями труда иммигрантов из сельских округов или из слаборазвитых стран, слабость развития противоположности интересов хозяев и рабочих в мелких предприятиях и законодательное запрещение свободного существования объединений рабочих.Появление профсоюзов носило объективный, закономерный характер. Причина их появления лежит в необходимости объединения рабочих в условиях существования частой собственности на средства производства и оснований на ней системе наёмного труда. Созданием профсоюзов рабочие стремились уничтожить конкуренцию на рынке труда, защитить себя от «тирании и бездушного отношения буржуазии».Возникая из потребностей борьбы рабочих за свои права, профессиональные союзы долгое время существовали в качестве тайных, незаконных объединений. Их легализация стала возможна только по мере развития обществ. Законодательное признание профсоюзов сыграло важную роль в их развитии.Возникая из потребностей экономической борьбы, профсоюзы играли большую роль в улучшении материального положения рабочих. Изначальная и коренная функция, ради которой и создавались профсоюзы – это защита интересов рабочих от посягательств капитала. Её основное содержание – борьба за более высокую заработную плату и за лучшие условия труда. При этом данная борьба воспринималась рабочими как ответная мера, вызванная противоположными акциями предпринимателей.Помимо материального, экономического эффекта, деятельность профсоюзов имела высокое нравственное значение. Организованный протест рабочих говорил о сохранении ими человеческого достоинства. Отказ от экономической борьбы неизбежно привёл бы к деградации рабочих, превращению их в безликую массу. Именно профсоюзы формированию гражданского общества, развитию правовой культуры.Несмотря на общие закономерности появления и развития профсоюзов, в каждой стране существовали свои политические и экономические условия, которые оказывали влияние на деятельность и организац ионную структуру профсоюзов. Это можно проследить на примере возникновения профсоюзного движения в наиболее развитых странах Западной Европы и Северной Америки.
ответ:Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та об'єктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. Вона потребувала релігії, яка б об'єднала всі давньоруські племена. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. В цьому полягало внутрішньополітичне значення християнства як державної релігії Київської Русі.
Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. На час хрещення Русі провідну роль у Європі відігравали християнські держави, які виявляли явну погорду до поганських племен. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям.
Прийняття християнства поглибило культурно тницькі процеси, благотворно вплинуло на розвиток духовності всього давньоруського суспільства.
Християнство формувалося не як регіональна, а як світова релігія, що відігравала роль стимулюючого фактора міжнародного і міждержавного культурного спілкування. Отже, Русь, прийнявши християнство, змогла наблизитися до надбань європейської культури, тим самим поглиблюючи і розвиваючи свою власну.
Соціокультурними наслідками прийняття християнства були:-забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі. Русів, слов'ян, угро-фінів та інших народів об'єднувала загальна духовна основа.З приходом християнства підвищується авторитет матері і жінки в сім`ї. -християнство поступово витісняло язичницькі обряди і традиції (вбивство новонароджених дівчаток, принесення кривавих жертв тощо), відбувалася гуманізація життя суспільства.
-на основі християнства відбувається становлення нового типу державності в Київській Русі. Державність на Русі значною мірою набуває візантійських форм. Установлюється тісний взаємозв'язок між світською та церковною владою, за верховенства першої.
-прийняття християнства сприяло становленню міської культури у власне сільськогосподарській країні.
-значним культурним переворотом було введення єдиної писемності. Під впливом християнства розвивалися книжкова справа, література, історія, філософія, з'явилися перші літописи, церковна література. У школах навчалися люди з різних верств населення.
- Церква сприяла створенню на Русі чудової архітектури, мистецтва (особливо іконографії). Більшість кам’яних споруд, збудованих протягом Х–ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним і станковим живописом. Прийняття християнства сприяло розвитку зодчества й живопису у середньовічних їх формах, проникненню візантійської культури як спадкоємиці античної традиції.
-прийняття християнства означало зміну всього ладу життя. Тепер центром суспільного життя стала Церква. Вона проповідувала нову ідеологію, прищеплювала нові ціннісні орієнтири, виховувала нову людину. Християнство робило людину носієм нової моралі, заснованої на культурі совісті, яка витікає з євангельських заповідей.
Объяснение: