Философов больше всего волновали следующие проблемы:защита прав человека,критика суеверий. 4.С точки зрения просветителей общество возникло при необходимости людей делать что либо вместе,сообща,а государство-аппарат управления богатых людей созданный чтобы руководить менее богатыми.
А так-же вопросы на которые ещё не дали ответы
1. Причины существования всего сущего.
2. Окружающее пространство – реальность или иллюзия?
3.Проблема выбора.
4. Доказательства существования Бога.
5. Что происходит после того, как человек умирает?
6. Возможна ли абсолютная объективность?
1 вариант:
В 18 в. английские философы Томас Гоббс (I588—1679) и Джон Локк (1632-1704) высказывали мысли о том, что появлению общества лредшествовало так называемое естественное (т. е. природное состояние, в котором люди подчинялись только естественным законам, законам природы. Для Гоббса это было время «войны всех против всех». И именно ради мира и порядка люди решили объединиться в общество и вручить кому-то власть над собой, заключили «общественный договор». Таким образом, по Гоббсу, сначала появилось общество, а потом уже государство. Власть в ним должна быть сильной и подчинять себе, но тем не менее изначально эта власть дана не от бога, а от народа.
Если Гоббс выступает за абсолютную монархию, то для Локка власть обязательно должна быть ограничена, должен существовать орган, к которому люди могли бы обратиться за защитой от власти.
Важнейшую роль у Локка траст равенство перед законом, который принимают по согласию большинства.
Помимо этого, Локк предложил, а Монтескье разработал идею разделения властей на законодательную, исполнительную и судебную. Они должны быть независимы друг от друга, но могут друг друга контролировать.
Согласно идеям Руссо, люди заключают общественный договор, чтобы создать общество, а общество уже само решает, какую власть установить. Но эта власть, возникающая из общего согласия, имеет право требовать от человека всё, что ей нужно, даже отдать жизнь ради общества. Она имеет право контролировать мысли и поступки людей, а при необходимости и воспитывать их такими, какими они будут для нее наиболее полезны.
2 вариант:
Трудно было человеку одному добывать себе пропитание и стал он объединяться со своими сородичами, так и появились первые задатки общества, которое охотились не по всему земному шару, а на ближайшей территории, которую нужно было охранять от других общественных объединений. Вот так и появились первые задатки государства, т. е. территория и некие правила для живущих на этой территории людей и объединившихся в общества.
Объяснение:
Проте варна і каста — це далеко не одне й те саме. Касти в Індії остаточно оформилися вже в середньовічну добу, вони існують і нині (їх налічується понад 10 тисяч). До касти входять представники однієї професії, що стала спадковою. Варни ж — інститути соціальні. Вони відрізнялися між собою передусім своїм суспільно-правовим статусом, місцем у певній релігійній системі, кодексом моралі й поведінки (дхармою), родинними зв’язками, професією.
Варни не були індійським феноменом, адже соціальна замкнутість окремих груп населення мала місце також в інших стародавніх суспільствах. Проте лише в Індії система варн набула, так би мовити, класичних форм, стала основою основ суспільного життя.
Вершину соціальної піраміди становили брахмани, яких релігійні тексти називали "володарями всесвіту", а населення вважало земними богами. Колосальний суспільний престиж випав на їхню долю завдяки тому, що вони монополізували релігійний ритуал.
С. Ф. Ольденбург зазначав, що в Індії "без брахмана не можна й кроку ступити, від дня свого народження до самої смерті й похорону людина залежить від брахманів, бо залежить від богів, і шлях до богів — через брахманів; і жертва, й молитви — шлях до богів — в їхніх руках".
Кшатрії були військовою елітою (колісничними, кіннотниками, вожаками бойових слонів). Суспільний статус цієї варни був менш престижний, аніж брахманської, проте саме в руках кшатріїв зосереджувалися матеріальні ресурси держави й сама державна влада (раджами ставали здебільшого кшатрії).
Байті займались торгівлею, землеробством, престижними видами ремесел, служили в піхоті, посідали дрібні адміністративні посади, проте на державну політику майже ніякого впливу не мали. Вони становили основну оподатковувану масу населення країни, бо брахмани й кшатрії (як і каліки, жінки та студенти) податку не платили.
Цим трьом вищим варнам, генетично пов’язаним, на думку деяких індологів, з "аріями", протистояла як нерівноправна варна шудрів. Шудри, священним обов’язком яких вважалося прислуговування представникам вищих варн, передусім брахманам, були цілком відлучені від релігії (їм навіть заборонялося слухати Веди), що являло собою жорстоку форму дискримінації в суспільстві, де ритуально-міфологічне життя цінувалося надзвичайно високо. Вони не справляли упанаяну — ведійський обряд інщтщї, який полягав у носінні посвяченим особливого пояса й шнура (його надягали на ліве плече під праву руку) і за своїм релігійним значенням прирівнювався до другого народження людини (тому брахманів, кшатріїв та вайшів називали двіджаті — "двічі народженими"., а шудрів — екаджаті — "раз народженими"). До шудрів ставилися як до домашньої худоби чи хатнього майна.
Поділ населення на варни вважався священним. Один із давніх міфів називав творцем варн "батька всього живого" Пуруші, який, мовляв, створив варни з різних ділянок свого тіла: брахманів із губ (ритуально найчистішої ділянки тіла), кшатріїв — із рук, вайшів — із стегон, шудрів — із ритуально нечистих ступень.
На самому дні суспільства, починаючи з VII—VI ст. до н. е., перебували все ж не шудри, а ачхуті — "недоторкувані", навіть дотик до яких ритуально оскверняв "двічі народженого". "Недоторкувані" не входили в систему варн і були, таким чином, ізгоями в суспільстві. Релігійна етика забороняла їм жити в місті чи селі, змушувала селитися здебільшого на цвинтарі, носити одяг мертвих, їсти лише з побитого посуду тощо. Коли "недоторкуваному" доводилось навідуватись у населений пункт, він давав знати про свій візит спеціальним дзвіночком, щоб "двічі народжені", які стрінуться на його шляху, вчасно відвернулись і не осквернили свій зір. Водночас релігійна етика дозволяла "двічі народженим" користуватися послугами "недоторканих", проголосивши руки останніх ритуально чистими. До речі, каста "недоторкуваних" існує в Індії донині й налічує близько 100 млн. чоловік.
Походження варн, передусім шудрів, залишається однією з найактуальніших і найскладніших проблем у сучасній індології. Здебільшого історики вважають творцями варнової системи "аріїв". Мовляв, "арії" в такий б відмежувалися від темношкірого тубільного населення, зберегли чистоту своєї крові. Основним аргументом на користь цієї концепції служить той факт, що одним з кількох значень слова варна є "колір". Проте, як зазначають опоненти расової концепції походження варн, жоден стародавній текст не пов’язує варни саме з кольором шкіри. Хоч кожна варна мала свій колір-символ (брахмани — білий, кшатрії — червоний, вайші — жовтий, шудри — чорний), вони означали не пігментацію шкіри, а певні етичні норми: білий — моральні чесноти, червоний — енергію та рішучість, жовтий — поєднання цих якостей, чорний — порочність та невігластво.