Речь идет об Испании XVI века, Карл V правил с 1519 по 1556 год, а Филипп II с 1556 по 1598.
Общим по внешней политике было следующее:
Противостояние протестантам.
Колонизация новых земель в Америке и на Филиппинах.
Оба воевали с мусульманами в Средиземном море, в 1571 турецкий флот был разбит при Лепанто, а Карл V пытался взять под контроль Алжир и Тунис.
Различия такие можно отметить:
Карл V смог создать военный альянс с Англией против Франции, а при Филиппе II дошло до неудачной войны с Англией в 1588 году (разгром "Непобедимой армады").
Карл V успешно воевал с Францией и взял в плен ее короля Франциска.
Филиппу II удалось по сути присоединить на 60 лет (1580-1640) Португалию, была уния с Испанией. При Карле V каких-то особых отношений с Португалией не наблюдалось.
При Филиппе II турецкий флот удалось разбить, а при Карле V, наоборот, было поражение у Превезы.
Филипп II из-за революции в Нидерландах меньше занимался итальянскими делами.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. Китай залишався напівфеодальною країною з імператорською формою правління (Маньчжурська династія). Жодна з капіталістичних країн світу не змогла перетворити цю величезну азіатську країну на свою колонію. Проте під виглядом оренди різних морських портів і територій, значних фінансових інвестицій Англія, Німеччина, Франція, Японія, Росія одержували дедалі більше привілеїв. Країна перетворювалася в напівколонію. Разом з тим китайська молода буржуазія була зацікавлена в розширенні внутрішнього ринку, ліквідації іноземної конкуренції та феодальних порядків, демократизації державного і суспільного життя.
У першому десятиріччі XX ст. швидко зростали антимань-чжурські та національно-визвольні настрої. Влітку 1905 р. під керівництвом Сунь Ятсена - відомого китайського революціонера-демократа - відбулося об'єднання різних китайських революційно-демократичних груп і організацій, що ставили своїм завданням ліквідацію монархії та встановлення республіки, в Об'єднаний союз