Зборівський мирний договір 1649 року вперше за 300 років після падіння Галицько-Волинського князівства відновив Українську державу. Хоча й вона була автономна у складі Речі Посполитої, але фактично її залежність від Польщі була мінімальною. Як справедливо зауважив невідомий автор "Історії Русів", Зборівський договір заклав "камінь заснування нової епохи того (українського - М. Б.) народу [18:135]. Відновлена Зборівським договором Українська козацька держава під назвою Гетьманщина існувала аж до 1764 року до скасування гетьманства російською імператрицею Катериною ІІ.
Слід також підмітити, що Зборівська угода заклала підвалини української держави нового типу. Якщо Київську Русь можна умовно назвати Українською імперією, а Галицько-Волинське князівство - Українським королівством, то створена після Зборова держава носила чітко виражений республіканський характер. Ряд дослідників справедливо називають її козацькою християнською республікою. А потрібно зауважити, що в тодішній Європі було не так уже й багато держав з республіканським ладом правління.
Крім цього в ході Визвольної війни українського народу 1648-1657 років відбулася і соціальна революція і в новоутвореній державі почали бурхливо розвиватися буржуазні відносини.
Події під Зборовом викликали великий міжнародний резонанс у тодішній Європі. Про Зборівську битву і договір писали німецька, французька, англійська преса, по європейських країнах поширювалися численні брошури і летючі листки, увагу Визвольній війні українського народу 1648-1657 років приділяли італійські, німецькі, французькі історики. Багато хто в Європі бачив у Визвольній війні продовження Тридцятилітньої війни 1618-1648 років, оскільки обидві носили антикатолицький характер.
Зборівський договір змінив правовий статус України. Польща була змушена юридично визнати автономію козацької держави, і таким чином остання стала суб'єктом міжнародного права. І якщо до Зборівської битви Україна підтримувала юридичні відносини лише з Кримським ханством і Трансільванією та робила спроби встановити стосунки з Московським царством, то після Зборова Богдан Хмельницький розгорнув бурхливу дипломатичну діяльність. З ним встановили дипломатичні контакти, тобто визнали на міжнародному рівні, Туреччина, Молдавія, Валахія, Венеція, Англія, чітку антипольську лінію прийняв московський цар. Таким чином відбулося міжнародне дипломатичне визнання Української козацької держави.
Зборівський договір був неможливий без Зборівської битви, а фактично став її наслідком. Саме завдяки військовій перемозі українсько-татарських військ над польською армією, король Ян ІІ Казимир і його оточення пішли на переговори і були змушені укласти вкрай невигідний для них мирний договір.
Але, на жаль, військові успіхи Богдана Хмельницького були зведені практично нанівець зрадою кримського хана Іслам-Гірея ІІІ, який прагнув зберегти конфлікт між Польщею і Україною з одного боку, а з іншого зовсім не бажав посилення Української козацької держави. Поставлений ханом у складне становище, гетьман був змушений підписати пункти Зборівської угоди, які зовсім не відповідали його планам на початку військової кампанії 1649 року - ідеї повного визволення всього українського народу на його етнічних землях.
Объяснение:
Созданная в 1668-69 годах картина великого художника Рембрандта Харменса ван Рейна «Возвращение блудного сына» основывается на Библейском сюжете о Блудном сыне из Евангелия от Луки и является воплощением духовного и плотского, божественного, небесного и земного начал.
Данное полотно явилось результатом сомнений и мучительных чувств и переживаний зрелого автора. Он скорбит об утраченной молодости и сожалеет о невозможности изменить текущие дни. Многие искусствоведы и богословы трактовали изображение на картине с точки зрения воплощения земных страстей и божественной первоосновы.
Некоторые исследователи считают, что на картине художник изобразил себя в разных ипостасях, на разных стадиях духовного перерождения. С одной стороны, мастер представляет себя блудным сыном, кающимся в собственных грехах перед своим земным отцом и Богом, который изображён стариком. С другой – это старший сын, в котором воплощается совесть. Здесь же младший сын как символ упрека в грехах молодости. Старый отец принимает блудного сына, невзирая на его ошибки и промахи в жизни, он прощает его и жалеет.
Но стоит заметить, что художник не был чересчур набожным человеком. Он скорее думал по земному и обладал психологией простого человека, которому присущи земные страсти, страхи и переживания. Поэтому можно говорить, что «Возвращение блудного сына» есть иллюстрация того, как в одном человеке в конце его жизни происходит объединение внутреннего, духовного и внешнего, подверженного страстям мира.
В данном случае мытарь (блудный сын) содержит в себе воплощение сферы «дьявольских страстей», то есть молодости художника. Старший сын – совесть и мораль, основанные на божественных и общественных устоях.
Внутреннее «я» Рембрандта видно в центре картины. Он как бы наблюдает за тем, что происходит вокруг него. При этом он смотрит не только на персонажей картины, но и на зрителя, вовлекая его в свой мир переживаний.