Відповідь:
Лідерство-це завдання, справитись з яким можуть не всі. Хтось народжується з почуттям лідерства і вважає себе ним,незважаючи на будь які обставини, хтось набуваючи знання та досвід лише тоді спроможний стати лідером. В цьому і є унікальність кожної людини. Щоб стати хорошим лідером, по-перше потрібно мати хорошу репутацію. Залежно від твого статусу та заняття у житті хороша репутація по-різному здобувається. Наприклад, щоб президент школи мав хорошу репутацію, йому потрібно старанно виконувати свою роботу, бути у добрих відносинах з школярами та вчителями і так далі. А щоб льотчик мав хорошу репутацію, йому потрібно мати певний багаж знань, вміти добре керувати літаком, та звичайно добрі відгуки від пасажирів. Тому в цьому плані все індивідуально, але головне - це не робити речей, які можуть нашкодити іншим. По-друге, потрібно мати певну мету, тобто задати собі питання: якщо я лідер, тоді яку позицію я несу до суспільства, яку місію? По-третє, мати певні навички ораторства(уміння гарно, змістовно говорити). Цьому можна навчитись на спеціальних курсах, або й навіть пошукати в Інтернеті. Підсумовуючи можна сказати, що хороший лідер - це неподкладна праця над собою та своїми уміннями. Поганим лідером може стати будь-яка людина з вродженими навиками лідерства, а справжнім, хорошим лідером - лише людина, яка вдосконалює себе
Объяснение:Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, Володимирсько-Волинські — Ігореві, Смоленські — В’ячеславові.