Александрия Египетская представляла собой могущенный город-порт во всем Средиземноморье.
Когда-то (до нашей эры) Александрия была культурным центром не только Египта, но и всего эллинийского мира.
Древняя Александрия Египетская известна своей грандиозной библиотекой (Александрийской библиотекой) и Фаросским или Александрийским маяком, который был заметен за 60, а то и 100 км, Колонной Помпея высотой в 30 метров, катакомбами Ком-эль-Шукафа, который представляют собой лабиринт с колоннами, статуями и саркофагами, античный университет, дворец Монтаза и так далее.
Александрия находится в дельте Нила.
Естественно, что Александрия Египетская была основала Александром Македонским. Это произошло в 332 году до нашей эры.
Но при этом Александрия никогда не была полисом, а только обычным регулярным городом.
Александрия славилась и славится своей превосходной архитектурой. Вероятно, это связано с тем, что первым архитектором города был Дейнократ.
Отчасти Александрия Египетская пришла в упадок в период с 4 по 5 века уже нашей эры, когда попала под власть Византии.
Александрия – великий город, который пережил осаду в течение 14 месяцев, покорение турками пока окончательно не пал до 19 века, когда возродился снова.
Объяснение:
Дани́ло Рома́нович, або король Данило чи Данило Галицький (1201[3] — 1264) — король Русі (1253—1264), правитель Галицько-Волинського князівства (1238—1264). Князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238). Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів.
Син Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безрезультатно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію.
Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогичин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України[4].
Объяснение:
1) Полтавская битва — 1709 г.
2) провозглашение Российской империи — 1721 г.
3) Медный бунт — 1662 г.
4) Итальянский и Швейцарский походы А. В. Суворова — 1799 г.
Объяснение: