Объяснение:
1)Иә. 2)Жоқ 3)Иә 4)Иә 5)Жоқ 6)жоқ
Объяснение:
Державницька діяльність Петра Дорошенка розпочиналася в дуже несприятливій внутрішній і зовнішній обстановці. Україна була фактично розчленована на дві частини і вкрай спустошена та розорена військовими діями, які безкінечно точилися протягом останніх 17 років. За досить приблизними підрахунками, на середину 60-х років XVII ст. втрати населення Правобережної України сягали 65%-70%. Склалася сприятлива ситуація для поділу України між Росією і Річчю Посполитою.
Прагнучи?стабілізувати внутрішнє становище Правобереженої України, Дорошенко при підтримці київського митрополита Й. Тукальського провів ряд важливих реформ. Щоб позбутися залежності від козацької старшини, створив постійне 20-тисячне військо, яке відзначалися хоробрістю в боях і було особистою віддане гетьманові.
Для зміцнення фінансової системи Гетьманщини Дорошенко встановив на українському кордоні нову митну лінію і почав карбувати власну монету. Проводячи політику колонізації незалежних земель, Дорошенко на степовому пограниччі утворив новий Торговицький полк. Намагаючись здобути підтримку серед народних мас, Дорошенко часто скликав козацькі ради, де вислуховував думку рядових козаків.
Тяжеловооруженные воины защищали себя панцирем. Средневооруженный воин был одет в чопкут (защитное одеяние, сотканное из конского волоса или изготовленное из войлока с затертым в него песком). Каждый воин был вооружен длинным тяжелым копьем. Щит изготовлялся из твердого дерева и по контуру укреплялся металлическим ободом. При атаке в конном строю воины забрасывали щит на спину, в ближнем бою, когда встречались с противником лицом к лицу, брали щит в левую руку. У каждого воина на боку слева в ножнах висел меч с прямым обоюдоострым клинком.
Легковооруженные воины были в основном лучниками. Так как они вели бой на дальнем расстоянии, они воевали налегке — у них не было ни панциря, ни чоп- кута, ни щита. Главным их оружием был лук, из которого он «косили» противника дождем своих стрел. У каждого справа висел колчан для стрел, который изготавливался с особым мастерством и изяществом. Другим их оружием было длинное копье с острым наконечником. На поясе у них висели легкий меч, палаш и кинжал. Во многих случаях легковооруженные воины тоже сражались с противником лицом к лицу.
Для войны отбирались самые сильные лошади. Они специально подготавливались к условиям и тактике военных действий. Лошади богатых воинов полностью покрывались чопкутом, который надежно защищал от стрел и меча, на голову им одевали железную маску. Некоторые лошади могли быть защищены частично, например, голова, шея и круп или только голова и шея.
Мен мың да ештеңе цумбедым