ответ:В останній час з’явилося ряд публікацій, які підтверджують необхідність
зміни у підході до проблем висвітлення проблем зовнішньої політики Риму у добі
піздньої Республіки та ранньої Імперії на грунті нових методологічних підходів з
урахуванням нагромадження нових історичних матеріалів. Саме головне, що вони
пов’язані з регіональними завданнями римської експансії. Тому правомірним є
виділення на східному кордоні Римської імперії зони Карпатського регіону, що
підтверджується письмовими джерелами (Бандровський, 1989, с.3).
На сьогоднішній день висвітлення зовнішньої політики римської імперії в І ст.
н.е. залежить від переоцінки значення джерельної бази і визначення певних
методологічних аспектів роботи з нею. Власне, наше дослідження покликано зняти
ряд дискусійних моментів в оцінці основних джерел з цієї проблематики. Зрозуміло,
що для історичного висвітлення зовнішньої політики Риму у І ст. завжди були твори
Веллєя Патеркулла, Луцiя Аннея Флора, Страбона, Публія Корнеля Таціта, Гая
Светонія Транквілла, Гая Плінія Секунда Старшого, Плутарха та Діона Кассія
Кокцеян
Диссидентский во польск. sprawa dysydentów) — во дискриминации христианского неримокатолического населения в Речи Посполитой, приобретший особенно важное значение в 1760-е годы, когда он стал причиной или поводом для вмешательства России и Пруссии во внутренние дела государства. Обострение диссидентского во привело к усилению зависимости Речи Посполитой от соседних держав, направлявших свои усилия на недопущение реформ государственного строя. Усиление кризисных тенденций в Речи Посполитой сыграло главную роль в её упадке и дальнейшей ликвидации
Объяснение: