Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
Племянник Наполеона 1 в 1836 и в 1840 году устраивал заговоры, чтобы захватить власть, но они были неудачными. Он сидел в крепости, потом бежал.Но ему удалось спустя годы стать президентом республики, люди разочаровались в правлении республиканцев после революции 1848 года и отдали свои голоса за Луи Наполеона на выборах, они надеялись, что он будет как и дядя,относиться к простым людям с вниманием . Луи Наполеон осуществлял свои политические планы благодаря своей связи с актрисой, которая его финансировала. Ветераны –бонапартисты, его агенты, верили в него и старались обеспечить ему хорошую агитацию,его поддержали широкие слои населения- это крестьяне, безработные, мелкие собственники. Была установлена вторая республика, Луи Наполеон получил большие возможности,в декабре 1848 года он стал президентом, он ввел контроль церкви над школами,была уменьшена свобода печататься, проводить собрания, объединяться. Луи Наполеон с денег любовницы продолжал стремиться к неограниченной власти. Заговорщики-бонапартисты убирали с должностей офицеров и генералов, которые были преданы республике.2 декабря 1851 года войска заняли правительственные учреждения, Законодательное собрание было распущено, многих депутатов подвергли аресту,поднятые восстания подавили. Организовавший переворот Луи Наполеон в своих руках заключил всю власть, он просил с плебисцита увеличить свои полномочия, была принята новая Конституция в январе 1852 года,а 2 декабря 1852 года он провозглашает себя императором. Но он не проявил в управлении страной и не был гением ни военным, ни административным. Он установил авторитарный политический режим. В результате войны Франции с Пруссией он попал в плен, и его низложили . Он умер в 1873 году.