ответ:Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).
Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури полягає у такому:
І. Державно-політична діяльність Івана Мазепи.
Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р.
Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у «Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв’язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв в Криму та ін.
З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р. Самара.
Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І. Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток («панщина»).
Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різн сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгі
1.Сыграло свою роль в принятии христианства культурные связи Киевской Руси с Византией.В системе византийской государственности духовная власть занимала подчиненное положение от императора( то есть какой веры придерживался император, той веры и было население). Это соответствовало политическим взглядам князя Владимира ( получается он придерживался такого же мнения..какой веры император, той и веры и весь народ).
2. Принятие православия открывало дорогу для брака Владимира с сестрой византийского императора принцессой Анной — и, таким образом, еще в большей мере закрепило дружеские отношения с такой влиятельной державой, как Византия.
3. Православие не связывало себя языковыми канонами. К тому же в этот период православие утверждалось в славянской Болгарии. Таким образом, богослужебные книги и весь обряд в языковом отношении были родственны населению Киевской Руси. Через болгарские богослужебные книги и болгарских священнослужителей православие начало утверждаться в духовной жизни русского общества.
1605 — Свержение династии Годуновых. Начало Смутного времени (до 1613).1606 — Убийство Лжедмитрия I и воцарение Василия Шуйского.1606 — 1607 — Восстание под предводительством Ивана Болотникова.1607 — появление Лжедмитрия II.1608 — Разгром Лжедмитрием войск Василия Шуйского при Болхове. Тушинский лагерь. Осада Москвы.1609 — Начало осады поляками Смоленска.1610 — Битва при Клушине. Свержение Василия Шуйского. Семибоярщина. Вступление поляков в Москву.1610 — Гибель Лжедмитрия II1611 — Падение Смоленска, шведская интервенция в Новгородскую землю1612 — Освобождение Москвы от интервентов народным ополчением Минина и Пожарского.1613 — Земский собор. Избрание на царство Михаила Романова (правил до 1645). Начало династии Романовых (до1917).1617 — Столбовский мир со Швецией.1618 — Деулинское перемирие с Польшей.1632—1634 — Смоленская война.1645 — Начало царствования Алексея Михайловича (до 1676).1648 — начало восстания на Украине под предводительством Богдана Хмельницкого.1648 — Восстания в Москве («Соляной бунт»), Воронеже, Курске и других городах.1648 — Казак Семён Дежнев открыл пролив, отделяющий Чукотку от Аляски.1649 — Соборное уложение. Завершён процесс закрепощения крестьян.1652 — Никон становится патриархом.1654 — Церковные реформы Никона. Начало раскола.1654 — Переяславская рада. Начало новой русско-польской войны. Возвращение Смоленска.1656 — Виленское перемирие. Начало русско-шведской войны1662 — «Медный бунт» в Москве.1666—1667 — Осуждение патриарха Никона на церковном соборе.1667 — Андрусовское перемирие с Польшей.1668 — 1676 — Соловецкое восстание.1670—1671 — Крестьянско-казацкое восстание под предводительством Степана Разина.1676—1682 — Царствование Фёдора III Алексеевича1682 — Сожжение Аввакума. Хованщина. Начало царствования Петра I и Ивана V при регентстве Софьи.1689 — Начало самостоятельного правления Петра I (до 1725).1695, 1696 — Азовские походы.1697—1698 — Великое посольство.1698 — Стрелецкий бунт в Москве.
ответ:Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700—1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 р. у с. Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац (Румунія).
Вагомий внесок, зроблений Іваном Мазепою у розбудову української козацько-гетьманської держави та її культури полягає у такому:
І. Державно-політична діяльність Івана Мазепи.
Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р.
Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у «Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв’язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв в Криму та ін.
З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р. Самара.
Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І. Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток («панщина»).
Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різн сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгі
Объяснение: