ответ:Римляне сами захватывали земли варваров. Чем больше росла территория Римской империи, тем большую армию им приходилось содержать. Ввиду постоянных войн и гибели римлян по крови, им приходилось набирать воинов из захваченных ими варваров. В итоге римлянами становились побежденные ими племена, которые естественно по многим своим качествам уступали истинным римлянам. Далее началось переселение народов и многочисленные германские племена атаковали Рим с целью захвата земли и. п. Ввиду того, что армии варваров не были многонациональными, как на тот момент у Рима и они сражались не за деньги, а за выживание своего рода - они победили интернациональный Рим. К тому же Рим сильно подвело христианство, которое разложило его воинствующих граждан. Так рушились все империи и по той же причине рухнул СССР - отказ граждан нести ответственность за свою страну, за своих сограждан ввиду уничтожения ядра страны т. е. нации создавшей эту страну.
Объяснение:
1) Мова йде про Жоржа Клємансо у даному уривку. Він - один з французьких політичних і державних діячів, член Французької академії (з 1918). Один з засновників французького радикалізму.
2) Дайте характеристику його політичним поглядам.
З вересня 1870 жив у Парижі, де включився у політичну боротьбу. Після ряду поразок Франції у франко-пруській війні 1870–1871 виступав за її продовження. Прагнучи не допустити громадянської війни в дні Паризької комуни 1871 року намагався примирити комунарів з версальцями (урядом Луї-Адольфа Тьєра).
1871–1893 — депутат Національних зборів.
3 1881 року очолював партію радикалів. Різко критикував політику кабінетів Гамбетти, Феррі, Бріссона, вимагав підготовки до реваншистської війни проти Німецької імперії.
У 1880—1890-ті роки Клемансо займався журналістською і літературною діяльністю, видавав газету «Жюстас» («Справедливість»; 1880–1897), журнал «Блок» (1901–1903), друкований орган радикальної партії «Орор» (з 1903).
1901 — став одним із засновників республіканської партії радикалів.
3) Яку державну посаду обіймав даний політичний діяч?
1902–1909 — обирався до сенату.
Березень — жовтень 1905 року — міністр закордонних справ.
1906–1909 — прем'єр-міністр Французької республіки.
Листопад 1917 року — знову очолив французький уряд та міністерство військових справ.
1918 — як голова Верховної Ради держав Антанти став ініціатором французького десанту на Чорноморському узбережжі України.
Був одним з авторів Версальського мирного договору 1919 року, головував на Паризькій мирній конференції 1919–1920 років. 3 надзвичайною настирливістю Клемансо намагався нав'язати учасникам конференції свої плани розчленування Німеччини, добитись максимального відшкодування економічних втрат Франції за рахунок німецьких репарацій, зміцнення позицій Французької республіки на європейському континенті за рахунок перекроювання кордонів і створення нових держав.
Негативно ставився до вирішення європейських проблем на користь народів колишньої Російської імперії, що боролись за національну незалежність. Відводячи майбутній Польській республіці, Чехословацькій республіці і Королівству Румунія роль санітарного кордону проти більшовизму та можливих союзників у війні проти Німецької Держави.
1920 — зазнав поразки на президентських виборах і відійшов від політичної боротьби.