Начнем с того, что Древний Египет, также, как и не древний, находится у пустыни. Буквально на нем начиналась пустыня и он был похож на оазис.
Египет был разделен на несколько частей: верхнюю, среднюю и нижнюю. Три части составляли 2 региона. В Древнем Египте была своеобразная зима и было лето. По крайней мере, времени года было 2: жаркий и холодный. Жаркое время года длилось с апреля по октябрь, а прохладное – с ноября до марта.
Например, те, кто занимался земледелием делили год на три времени: зима, лето и время, когда Нил разливается. Зима называлась шетуи, лето называлось сефи и время, когда Нил разливался, называлось Нили.
Влияние природно-климатических условий на жизнь древних египтян было огромным. Стоит вспомнить работу земледельцев, которая зависела от климата, от отсутствия осадкой и изнуряющей работе в постоянной жаре дней и холоде ночью.
Как и жизнь жителей Средиземноморья, жизнь египтян зависела от ветров и даже в большей степени. Дело в том, что Египет находился и находится в пустыне Сахара, там обитают бедуины и симун, и прочие. Ветер, который начинает дуть с марта называется хамсин. Когда дует этот ветер атмосферное давление падает, а температура воздуха повышается. Хамсин поднимает облако пыли и развивает это в верхней части Египта. Или на южных территориях Нил затопляет всю сушу, что поливает урожай, или может вовсе избавить от урожая население.
ну во первых,в древнем китае почти никогда не было снега, этому была возможность выращивать рис,фрукты,чай,овощи,фрукты(меньше) и какие либо экзотические продукты питания(для нас) круглый год.так же китайцы придумали новую уникальную систему орошения с каналов рек из рвов.в древнем китае
разводили скот(т.е занимались скотоводством.на всей территории китая была плодородная земля,рядом 2 реки(хуанхэ,амур) и 1 океан.южная часть располагалась в субтропической зоне,а северная в умеренном климате. шелковый путь,в котором находили разные пряности,экзотику для самих китайцев,естественно
такое положение древнего китая в те времена играло большую роль и имело много плюсов.
Утворення блоків. На початку 80-х pp. у міжнародних відносинах сталися кардинальні зміни. Почалося формування військово-політичних союзів, спрямованих проти не реального, а гіпотетичного (хоч і визначеного) противника, які мали на меті не просто перемогу над якоюсь окремою кращою, а завоювання світового панування.
Перший крок у цьому напрямі зробила Німеччина. 7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. Одночасно Бісмарк не полишав надій на утримання Росії на рівні нейтральної держави. У 1881 р. було відновлено Союз трьох імператорів, а 1887 р. укладено російсько-німецький "перестрахувальний договір".
 Троїстий союзПроте це не виключало Росію з гурту головних суперників Німеччини. Того ж року Німеччина відмовилася надати кредити Росії. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз на 5 років, який через кожні 5 років поновлювався і проіснував до 1915 р.
На тлі загострення російсько-німецьких відносин відбувалося російсько-французьке зближення, У 1887 р. Франція надала Росії значний кредит. Почалися переговори про укладення союзу. У липні 1891 р. відбувся візит до Кронштадта французької ескадри. Наступного місяця було підписано франко-російський консульський пакт. У 1892 р. підписали військову конвенцію, яку було ратифіковано 1893 р. Отже, в Європі утворилися два ворожих військово-політичні союзи.
Проте залишилась одна велика держава - Англія, від позиції якої залежала перевага якогось із блоків.Наприкінці XIX ст. Англія все ще проводила політику "блискучої ізоляції" (непряме втручання у справи європейських країн). "Єдиною турботою Англії" було розширення та утримання її колоніальних володінь. Зберігалися напружені відносини з Францією через розподіл колоній в Африці та Азії. У 1902 р. було укладено англо-японський союз, спрямований проти Росії, що дало Японії можливість у 1904-1905 pp. перемогти її у війні.
Однак в англійських політичних колах зростало розуміння того, що головна небезпека для Великої Британії йде від Німеччини, яка стала на шлях підготовки до війни за переділ світу (почалося будівництво могутнього океанського флоту). Так англо-німецьке суперництво в економічній та військовій сферах привело до перегляду зовнішньої політики Англії.
 Антанта8 квітня 1904 р. в Лондоні було підписано англо-французьку таємну угоду. В ній розмежовувалися сфери впливу між двома державами в Африці. Англія визнавала право Франції на Марокко, а Франція - право Англії на Єгипет. Ця угода дістала назву "Сердечної згоди" - Антанта.
Після поразки в російсько-японській війні, а також подій революції 1905-1907 pp., які ослабили Росію, Англія вже не сприймала її як небезпечного конкурента. Більше того, тепер вона мала підстави вважати Росію своєю союзницею в боротьбі проти Німеччини та національно-визвольних рухів народів Азії. Ініціаторами зближення між двома державами став міністр закордонних справ Англії Е. Грей (ліберал) і міністр закордонних справ Росії О. Ізвольський. Це зумовило укладення 31 серпня 1907 р. англо-російської конвенції про розмежування сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті. Так було завершено створення Антанти.
Проте єдиної угоди між трьома державами не існувало. її уклали лише на початку Першої світової війни.