Поміркуйте,чому перший український професійний театр засновано у 1882р., назвали "театром корифеїв". Назвіть імена видатних українських доаматургів та артистів тієї доби
ответ: перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони.
Із Театром корифеїв також пов'язані імена М. Заньковецької, П. Саксаганського.
Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру.
В 1901 у Києві вийшла книга «Корифеи украинской сцены», яку через цензуру, написали анонімно провідні українські інтелектуали. У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших уперше назвали корифеямиукраїнського театру. Цей дещо поетичний термін став нерозривним з театром.
У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ все-таки легалізував український театр.
У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: Марко Кропивницький зі своїми акторами відокремився від Михайла Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.
Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.
1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.
Микола Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри.
Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни (1914 рік), коли владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.
(1853 - 1856 гг.) привело к коренному изменению ситуации в Европе. Сложившийся Анго-австро-французский блок - так называемая Крымская система - был направлен на сохранение политической изоляции России и ее военной слабости, обеспеченной решением Парижского конгресса. России запрещалось иметь крепости и флот на Черном море. Таким образом, Россия лишалась возможности оказывать эффективную поддержку наро Поэтому главной задачей российской внешней политики стала борьба за отмену ограниченных статей Парижского мира и усиление международного авторитета России.Для выполнения этой задачи Россия нашла себе союзника в Европе - Пруссию. Использовав разгром Франции во Франко-прусской войне, Россия объявила в 1870 г. об отмене нейтрализации Черного моря. В 1871 г. это решение было утверждено международной Лондонской конференцией.В 1873 г. был заключен договор России, Австро-Венгрии и Германии - "Союз трех императоров". В то же время, стремясь сохранить равновесие в Европе, Россия не давала Германии окончательно разгромить Францию.В 1875 г. вспыхнуло восстание в Боснии и Герцеговине, в 1876 г. - в Болгарии. Турецкая армия жестоко подавляла сопротивление славян. Русское правительство потребовало от султана прекратить истребление славянских народов. Однако Турция отвергла все предложения о мирном урегулировании. В апреле 1877 г. Россия объявила войну Турции. Русская армия, форсировав Дунай, вступила в северную Болгарию и осадила турецкую крепость Плевну. Небольшой отряд генерала И.В. Гурко удерживал горный перевал Шипку. В декабре 1877 г. пала Плевна, русские войска вступили в Южную Болгарию и начали наступать на турецкую столицу - Константинополь. 19 февраля 1878 г. в Сан-Стефано был подписан мирный договор. Сербия, Черногория и Румыния получили независимость, Болгария, Босния и Герцеговина - автономию, Россия вернула Южную Бесарабию и приобрела ряд крепостей в Закавказье.Однако на Берлинском конгрессе (1878 г) договор пересмотрен. По решению конгресса Северная Болгария провозглашалась вассально зависимым от Турции княжеством, а Южная - автономной провинцией. Россия возвращала Турции крепость Балзет. Австро-Венгрия оккупировала Боснию и Герцеговину .Победа России над Турцией в войне 1877 - 1878 гг. сыграла важную роль в освобождении славянских народов и создании их национальной государственности.Во второй половине XIX в. Россия ведет активную колониальную политику в Средней Азии и на Кавказе. В 1864 г. была покорена западная часть Северного Кавказа - Кавказская война закончилась.По Айгунскому (1858 г.) и Пекинскому (1860 г.) договорам с Китаем Россия приобрела Уссурийский край. Согласно договору с Японией (1875 г.) к России отошел остров Сахалин, а Япония получила Курильские острова. В 1867 г. США была продана Аляска.В 1864 г. началось военное проникновение России в Среднюю Азию. В 1865 г. вассальную зависимость от России признал Туркменистан, в 1868 г. - Кокандское ханство и Бухарский эмиратПрисоединение Средней Азии укрепило Россию экономически и политически.
Происхождение Алой и Белой роз Часто встречающееся утверждение, что Алая роза была гербом Ланкастеров, а Белая роза — гербом Йорков, неверно. Будучи праправнуками Эдуарда III, главы обеих партий имели очень похожие гербы. Генрих VI носил родовой герб Плантагенетов (состоящий из гербов Англии — трёх леопардов на алом поле и Франции — трёх лилий на голубом поле), а герцог Йорк — тот же герб, только с наложенным титлом. Розы были не гербами, а отличительными бэйджами (значками) двух враждующих партий. Кто именно их употребил впервые, в точности неизвестно. Причиной войны стали недовольство значительной части английского общества неудачами в Столетней войне и политикой, проводимой женой короля Генриха VI королевой Маргаритой и его фаворитами (сам король был слабовольным человеком, к тому же, иногда впадавшим в полное беспамятство). Оппозицию возглавил герцог Ричард Йоркский, требовавший для себя сначала регентства над недее королём, а позже — и английскую корону. Основанием для этой претензии служило то, что Генрих VI был правнуком Джона Гонта — четвёртого сына короля Эдуарда III, а Йорк — правнуком Лайонела — третьего сына этого короля (по женской линии, по мужской линии он был внуком Эдмунда — пятого сына Эдуарда III), к тому же дед Генриха VI Генрих IV захватил престол в 1399, насильственно принудив короля Ричарда II к отречению — что делало сомнительной легитимность всей династии Ланкастеров.
ответ: перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони.
Із Театром корифеїв також пов'язані імена М. Заньковецької, П. Саксаганського.
Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру.
В 1901 у Києві вийшла книга «Корифеи украинской сцены», яку через цензуру, написали анонімно провідні українські інтелектуали. У ній Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Тобілевича та інших уперше назвали корифеямиукраїнського театру. Цей дещо поетичний термін став нерозривним з театром.
У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ все-таки легалізував український театр.
У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: Марко Кропивницький зі своїми акторами відокремився від Михайла Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.
Скрізь, де українські актори давали вистави, вони мали незмінний успіх.
1907 р. Миколі Карповичу Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр.
У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.
Микола Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за інші київські театри.
Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни (1914 рік), коли владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.
Объяснение: