Экономика Индии в период британского правления (1858—1947) носила колониальный характер и являлась, наряду с армией и гражданской администрацией, важным инструментом управления покорёнными территориями. Экономика отдельных территориальных образований (президентств, провинций, «туземных княжеств») имела свою хозяйственную специализацию и не всегда была ориентирована на общеиндийский рынок. Британские власти проводили политику сдерживания национальной консолидации различных народов и поддерживали территориально-хозяйственную раздробленность колонии. Важными вехами в развитии индийской экономики были строительство железных дорог и портов, а также появление фабричного текстильного производства.
Новые промышленные предприятия появлялись вокруг оживлённых портов и вдоль железнодорожных магистралей. В аграрном секторе внедрялись современные оросительные системы с использованием насосов и высокотоварное плантационное хозяйство. Во многих городах появлялись электростанции, банки, страховые компании, отделения почты и телеграфа, университеты, колледжи, издательства и больницы. В то же время в Индии существовал внушительный пласт экономики, который слабо соприкасался с британскими властями и обслуживал повседневные нужды коренного населения (огромные базары и ярмарки, на которые стекались купцы, крестьяне и бродячие артисты, специфические касты и ремесленники, работавшие на храмы и князей, постоялые дворы и уличные харчевни, обслуживавшие многочисленных паломников, которые следовали к «святым местам»).
Объяснение:
Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна революція в Європі, хоч вона й розгорнулась на порівняно невеликій території під прапором національно-визвольної боротьби. Наслідком її було створення нової буржуазної держави — Республіки Сполучених провінцій, або Голландії, не позбавленої, між іншим, деяких атрибутів монархії.
В ході революції активну участь у ній брали широкі маси населення — селянство і, особливо, міські плебейські елементи. Проте керівна роль у боротьбі з абсолютизмом і феодалізмом весь час лишалася в руках буржуазії, що виступала спільно з представниками збуржуазілого дворянства. Побоюючись активності народних мас — дрібних городян і селян, які могли зачепити їх вузько-класові інтереси, буржуазія і дворянство не використали в належній мірі народну революційну енергію. Тому й наслідки буржуазної революції загалом виявилися дуже обмеженими. Нідерландська революція дала владу буржуазії і забезпечила їй неподільне панування в економічному й політичному житті країни. Вона визволила нідерландське буржуазне суспільство від феодально-абсолютистських пут, що заважали його розвиткові, дала відсіч католицькій реакції, здійснила секуляризацію церковного майна і встановила в країні релігійну свободу. В результаті революції Нідерланди здобули національну незалежність. Проте визволилася тільки північ країни, південь лишався під владою Іспанії. Політичний лад Нідерландів не був демократизований навіть у буржуазному розумінні слова.