Могутній Рим немовби в міцних лещатах тримав у покорі завойовані народи. Будь-які спроби звільнитися від римської влади зазнавали невдачі. Численні народи стогнали під ярмом не лише римських завойовників, а й власних гнобителів.
Поступово втрачаючи віру у визволення власними зусиллями, пригноблені народи дедалі більше сподівалися на порятунок від надприродної сили, тобто від Бога. Знедолені чекали встановлення царства справедливості, але минав час, а жодних змін не відбувалося. Усі тогочасні релігії не давали людям такої надії.
Урешті в І ст. н. е. утворилася нова релігія, що сповідувала віру в одного Бога — справедливого й милосердного, єдиного для всіх, який мав прийти на землю. Вона отримала назву «християнство» й проповідувала ідеї добра, милосердя та любові.
У І ст. н. е. народи східних провінцій Риму склали перекази про те, що Бог уже був на землі, але люди його не впізнали. Він з'явився в Іудеї як дитина, народжена в пересічних людей — теслі Йосифа та його дружини Марії. Дитина на ім'я Ісус відрізнялася від решти дітей глибиною розуму, незвичними вчинками.
Тридцятирічний Ісус подався мандрувати. Зустрівши на березі річки Йордану проповідника Іоанна, Ісус прийняв від нього хрещення й почав проповідувати серед іудейського люду ідеї справедливості та милосердя, які виявилися незвичними, не всі були спроможні їх зрозуміти. Нові моральні засади бентежили, зачаровували й приваблювали бідняків і рабів. З волі іудейських священиків, які бачили в Ісусі суперника, його віддали на суд за нібито підбурювання проти Риму. За наказом прокуратора Іудеї Понтія Пілата Ісуса розіп'яли на хресті.
Выделяют три эшелона модернизации: 1,Страны с высоким уровнем развития капитализма (Англия, Франция, США) 2.Страны со средним (Германия, Япония) и слабо-средним (Россия, Австро-Венгрия) уровнем развития капитализма 3.Страны слабого развития капитализма (страны Латинской Америки, Африки, Азии) Россию принято относить ко второму эшелону модернизации. Для России была характерна цикличность. Кризис 1900-1903 гг. – падение цен, сокращение производства, массовая безработица. 1901 – паровозостроительный синдикат «Продпаровоз» 1902 – синдикаты «Продамет» и «Трубопродажа» 1904-1908 гг. – спад темпов промышленного производства (депрессия) . С 1909 промышленный подъем, связанный с ростом военных заказов, широким вложением финансовых (в том числе и иностранных) средств. Удельный вес отечественной продукции на мировом рынке вырос почти вдвое.
Попроще будет, например, европейцев и те нации, что пытаются жить по-европейски, можно кооперировать (собирать и трудоустраивать) к труду на больших предприятиях до 5000-100000 человек и все они будут четко работать в этой производственной системе. А во всех Вами названных странах (континентах) могут образовываться только семейно-клановые мелкие предприятия (магазинчики, мастерские по мелким услугам, мелкие семейные сельские хозяйства), ну это предел до 20-30 человек вместе с детьми. Почему? Просто нанимать работников из другой семьи, это значит посягнуть на честь, гордость и достоинство другой семьи. Даже из нищих семей, кому катастрофически нужны деньги, можно с трудом нанять человека в работники только из тех семей, где нет отца... - Приплюсуйте к клановому человеконенавистничеству ещё и ненависть к светскому (нерелигиозному) образованию, большинство религий и национально-социальных традиций тех мест не привествуют образование детей! Почему? Представьте! Папа всю жизнь пасет лам (антилоп, баранов, муллов, крокодилов и прочую живность) и тут вдруг сын или дочь оказываются "умнее" отца, пытаются свои знания внедрить в жизнь семьи... Но это же попрание "авторитета" отца, который без образования и так всё знает. Ну и так далее. Но, это длинно и сложно. Примерно так выглядят трудности на пути развития и модернизации Латинской Америки, Ближнего востока, Юго-Восточной Азии и Африки, преодоление которых в сущности им предстоит.
Могутній Рим немовби в міцних лещатах тримав у покорі завойовані народи. Будь-які спроби звільнитися від римської влади зазнавали невдачі. Численні народи стогнали під ярмом не лише римських завойовників, а й власних гнобителів.
Поступово втрачаючи віру у визволення власними зусиллями, пригноблені народи дедалі більше сподівалися на порятунок від надприродної сили, тобто від Бога. Знедолені чекали встановлення царства справедливості, але минав час, а жодних змін не відбувалося. Усі тогочасні релігії не давали людям такої надії.
Урешті в І ст. н. е. утворилася нова релігія, що сповідувала віру в одного Бога — справедливого й милосердного, єдиного для всіх, який мав прийти на землю. Вона отримала назву «християнство» й проповідувала ідеї добра, милосердя та любові.
У І ст. н. е. народи східних провінцій Риму склали перекази про те, що Бог уже був на землі, але люди його не впізнали. Він з'явився в Іудеї як дитина, народжена в пересічних людей — теслі Йосифа та його дружини Марії. Дитина на ім'я Ісус відрізнялася від решти дітей глибиною розуму, незвичними вчинками.
Тридцятирічний Ісус подався мандрувати. Зустрівши на березі річки Йордану проповідника Іоанна, Ісус прийняв від нього хрещення й почав проповідувати серед іудейського люду ідеї справедливості та милосердя, які виявилися незвичними, не всі були спроможні їх зрозуміти. Нові моральні засади бентежили, зачаровували й приваблювали бідняків і рабів. З волі іудейських священиків, які бачили в Ісусі суперника, його віддали на суд за нібито підбурювання проти Риму. За наказом прокуратора Іудеї Понтія Пілата Ісуса розіп'яли на хресті.