Національно-визвольна боротьба українського народу набирала різних форм на різних етапах історії. Основні форми національно-визвольних змагань українців наступні:
1.Збірна і військова боротьба проти іноземних окупантів, зокрема проти наполеонівської Франції та російської імперії.
2.Політична боротьба за права й свободи українського народу, зокрема за створення українських культурних, національних та політичних інституцій.
3.Масовий національно-визвольний рух з протестом проти режиму тоталітаризму, який існував в СРСР у 20-40-х роках XX століття.
4.Воєнні дії та підпільна боротьба українських повстанців за незалежність та свободу України від нацистської Німеччини та окупаційних сил СРСР у 40-50 роках XX століття.
5.Мирні протести, помітними якими стали "Революція гідності" у 2014 році та події на Сході України з 2014 року, що викликали дискусії щодо національних прав і ідентичності в Україні.
Організація влади і суспільства в Русько-українських землях, Кримському ханстві, Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтійському та Польському королівстві суттєво відрізнялася одне від одного.
У Русько-українських землях владу здійснювали князі, які були головними представниками держави. Право на успадкування трону належало до династії Рюриковичів. У цих землях існувала боярська верхівка, яка мала значний вплив на прийняття важливих рішень у державі. Більшість населення складалася зі селян, які були піддані князю та боярам.
У Кримському ханстві влада належала хану, який був обраний з числа племінників попереднього хана. В основі суспільства Кримського ханства були кочівницькі степові народи, такі як кримські татари.
У Великому князівстві Литовському влада належала великому князю, який був головою держави. Він займався прийняттям важливих рішень і очолював військо. Велика увага приділялася також діяльності сейму - законодавчого органу, який зібрав представників різних соціальних верств держави. Суспільство Литовського князівства складалося зі шляхти, міщан та селян.