ответ: Дина́стія Ці́н (маньчж.: Daicing gurun; кит.: 清朝; піньїнь: Qīng Cháo; літ.: 'Чиста') або Вели́ка Ці́н (кит.: 大清; піньїнь: Dà Qīng) — маньчжурська імператорська династія, що керувала Китаєм у 1636–1912 після ліквідації династії Мін. Заснована родом Айсін Ґьоро. Виникла на базі маньчжурської держави Пізня Цзінь, назва якої була змінена на Цін в 1636 році. Маньчжурські війська захопили майже всю територію Китаю 1646 року, однак пацифікація провінцій та придушення виступів етнічних китайців (хань) тривали до 1683 року.
За час правління династії Цін, завойовники-маньчжури сильно китаїзувалися, хоча і залишили деякі елементи своєї кочівницької культури. На знак покори імператорський двір змусив чоловіче населення країни голити голови і заплітати волосся у довгі коси на маньчжурський лад.
Занепад Цін почався у 19 столітті. Він супроводжувався зовнішньою інтервенцією держав Заходу, повстаннями хань у центрі та на півдні країни, а також поразками у війнах. Не маючи сил, щоб протистояти тиску ззовні і зсередини, династія була повалена у результаті Сіньхайської революції 12 лютого 1912 року. Останній монарх династії, імператор Пуї, пізніше згодився очолити незалежну Маньчжурську державу (1932-1945), утворену японськими мілітаристами.
Инде́йцы — общее название коренного населения Америки. Согласно данным генетических исследований Мичиганского университета, предки современных индейцев и эскимосовпереселились в Америку из северо-восточной Азии через так называемый «Берингийский мост» — древний широкий перешеек между Америкой и Азией на месте нынешнего Берингова пролива, исчезнувший более 12 тыс. лет назад. Миграция продолжалась в промежутке между 70 тыс. лет до н. э. и 12 тыс. лет до н. э. и имела несколько независимых друг от друга волн. Уровень культуры первых переселенцев соответствовал позднепалеолитической и мезолитической культурам Старого Света. Расселение индейцев по обоим континентам и освоение ими новых земель тянулось многие тысячелетия. Хозяйство индейцев диктовалось условиями климата и местности, где они проживали, а также уровнем их развития. Индейцы занимались охотой, собирательством, а оседлые племена к тому же занимались земледелием. В северных районах индейцы охотились на морского зверя. С появлением европейцев на континенте у индейцев появились лошади и огнестрельное оружие, которые сделали охоту на бизоновболее лёгкой и быстрой. Весьма распространённым продуктом питания являлся пеммикан, приготовлением которого занимались исключительно женщины. Индейцы выращивали сельскохозяйственные культуры и разводили домашних животных.Религиозные верования индейцев в различные родоплеменные культы (шаманизм, культ личных духов-покровителей, пережитки тотемизма и др.). У современных индейцев эти культы сохранились лишь у племён, живущих в отдалённых и малодоступных районах Америки . Искусство многочисленных племён, находившихся на стадии первобытно-общинного строя, было тесно связано с бытом и материальным производством; оно отразило наблюдения охотников, рыболовов и земледельцев, воплотило их мифологические представления и богатство орнаментальной фантазии. У индейцев Центральной Америки основное место в мифологии занимали мифы о возникновении огня и происхождении людей и животных. Позднее в их культуре появились мифы о каймане — покровителе пищи и влаги и добрых духах растений, а также мифы, присущие всем видам мифологий — о сотворении мира.Когда индейцы стали широко использовать в земледелии культуру маиса, появились мифы о верховном женском божестве — «богине с косами». Интересно, что у богини нет имени, и её название принимается лишь условно, являясь примерным переводом. Образ богини объединяет представление индейцев о духах растений и животных. «Богиня с косами» является одновременно олицетворением и земли, и неба, и жизни и смерти.
О том как они жили в обществе ничего не знаю(( но может быть это тоже пригодиться!) ω_ω
Думаю, что это любовь к ближнему. Дело в том, что название движения «славянофилы» придумали в насмешку журналисты, переврав его на иностранный лад. В русском переводе это звучит как «славянолюбцы». Хомяков делает высказывание, что не в обиде от этого, наоборот, он доказывает и гордится, что мы, действительно, очень хорошо относимся к славянам. Это близкий нам народ: по духу, по традициям, по вере и т.д. , можно сказать, братья наши. Все насмешки он приписывает к скудоумию и тесноте взглядов недалеких людей.
Объяснение:
ответ: Дина́стія Ці́н (маньчж.: Daicing gurun; кит.: 清朝; піньїнь: Qīng Cháo; літ.: 'Чиста') або Вели́ка Ці́н (кит.: 大清; піньїнь: Dà Qīng) — маньчжурська імператорська династія, що керувала Китаєм у 1636–1912 після ліквідації династії Мін. Заснована родом Айсін Ґьоро. Виникла на базі маньчжурської держави Пізня Цзінь, назва якої була змінена на Цін в 1636 році. Маньчжурські війська захопили майже всю територію Китаю 1646 року, однак пацифікація провінцій та придушення виступів етнічних китайців (хань) тривали до 1683 року.
За час правління династії Цін, завойовники-маньчжури сильно китаїзувалися, хоча і залишили деякі елементи своєї кочівницької культури. На знак покори імператорський двір змусив чоловіче населення країни голити голови і заплітати волосся у довгі коси на маньчжурський лад.
Занепад Цін почався у 19 столітті. Він супроводжувався зовнішньою інтервенцією держав Заходу, повстаннями хань у центрі та на півдні країни, а також поразками у війнах. Не маючи сил, щоб протистояти тиску ззовні і зсередини, династія була повалена у результаті Сіньхайської революції 12 лютого 1912 року. Останній монарх династії, імператор Пуї, пізніше згодився очолити незалежну Маньчжурську державу (1932-1945), утворену японськими мілітаристами.