Китай богат минеральными ресурсами — их 140 видов. Страна занимает одно из первых мест в мире по запасам многих ископаемых: угля, нефти, железной руды, бокситов, вольфрама, молибдена, олова, ртути, свинца, цинка. Страна имеет мощную топливно-энергетическую базу. Промышленные запасы угля составляют 1/3 мировых запасов. 50% угля находится на севере Китая, 1/5 — в северо-западных провинциях. Нефтеносные бассейны Китая размещены неравномерно. 1/3 дает месторождение Дацин Шенли. Здесь нефть высокосернистая. По нефтяным запасам страна занимает Ш место в мире. В будущем нефть будут добывать на шельфе Желтого, Южно-Китайского морей, на о. Хайнань.
Запасы горючих сланцев составляют 7 млрд. т. В Китае есть значительные запасы серы, солей, гипса, меди, пирита, магнезита, асбеста, графита, фосфорита, никеля, хрома, урана и др., железной руды — 50 млрд. тонн (III место в мире).
Природные условия разнообразны из-за большой протяженности страны с севера на юг и с запада на восток.
Рельеф — горный, 58% площади страны расположено на высоте 1000 м над уровнем моря, равнины занимают 12%. Китай подразделяется на 7 природных районов. Западная часть высокая, занята Тибетским нагорьем. Здесь же находятся пустыни: Таримская, Джунгарская, Гоби, Алашань. Восточная часть занята Велико-Китайской равниной и Лессовым плато.
Климат. Китай находится в 3-х климатических поясах: умеренном, субтропическом, тропическом. Восточная часть Китая находится под влиянием муссонов.
Внутренние воды — реки Янцзы, Хуанхэ, Суцзян, Сунгари (их общая протяженность 227 тыс. км); площадь озер — 80 тыс. км2, есть ледники, каналы, подземные воды; распределяются они неравномерно. Страна богата гидроресурсами и занимает одно из первых мест в мире. Гидроэнергетический потенциал используется пока на 9%.
Почвы на северо-востоке — бурые лесные, луговые, черноземные; на северо-западе — серо-бурые, горные-степные; на юге — красноземные, желтоземные.
Растительность разнообразна. Редкие деревья: даурская лиственница, корейский кедр, тайваньская сосна, метасек-воя, красный кипарисовик, тунговое, лаковое, камфорное деревья, магнолия, камелия, бамбук и др, К югу от р. Янцзы — субтропические вечнозеленые леса. Растительность западных засушливых районов бедная.
Животный мир содержит 2 тыс. видов рыб, 1,1 тыс. видов птиц, 450 видов диких животных. Редкие животные: бамбуковый медведь, красная белка, янцзинский крокодил, золотистая обезьяна, амурский тигр, кабарга и др. На юге -лемуры, носороги, тапиры; в пустынях — куланы, джейраны, лошадь Пржевальского и др.
Збі́льшення трива́лості життя́ (також антивікова медицина) зазвичай означає спроби збільшення як середньої, так і максимальної тривалості життя, особливо людини. Середня тривалість життя визначається уразливістю до нещасних випадків та більшості хвороб. Її збільшення може бути досягнуто покращенням медичного обслуговування, санітарії, здоровою дієтою, фізичними вправами та запобіганням ризиків та шкідливих факторів, наприклад, паління, надмірного споживання цукру та ін.
Максимальна тривалість життя визначається швидкістю старіння, характерною для даного виду, що закладена в генах та, можливо, дещо змінюється під впливом деяких інших факторів. Старіння проявляється у збільшенні ймовірності будь-яких хвороб, особливо хвороб похилого віку (рак, серцево-судинні хвороби) та збільшення ймовірності смерті в результаті будь-якого стресу. Зараз невідомо засобу зменшення швидкості старіння людини, а у випадку деяких тварин на нього впливають такі фактори, як обмеження калорій та генетичні модифікації організму. Теоретично, збільшення максимальної тривалості життя може бути досягнуте за рахунок зменшення швидкості пошкодження білків та ДНК, періодичної заміни або омолодження пошкоджених тканин або за до більш екзотичних методів.
Галузь науки, що займаються проблемою збільшення тривалості життя, називається «біомедичною геронтологєю», підрозділом геронтології. Дослідники у цій галузі прагнуть зрозуміти природу старіння і розробити засоби, здатні зупинити або як мінімум уповільнити процеси старіння. Від решти біогеронтологів їх відрізняє переважно практичний, а не академічний інтерес до процесу старіння. Ті, хто намагається скористуватися результатами дослідження старіння та випробуються їх на собі з ціллю збільшити тривалість власного життя, відомі як «екстенсіоністи життя» або «лонжевісти». Первинна стратегія збільшення тривалості життя — застосування доступних методів боротьби із старінням (або методів, які потенційно можуть уповільнити старіння) в надії прожити достатньо довго, щоб скористатися можливістю повного подолання старіння, сподіваючись, що це станеться достатньо швидко. Беручи до уваги швидкість розвитку сучасних біогенетичних і медичних технологій, екстенсіоністи сподіваються, що це може відбуватися в межах тривалості життя людей, що живуть сьогодні[1]
Багато біомедичних геронтологів і екстенсіоністів життя вважають, що майбутні крупні досягнення в галузі омолодження тканин за до стовбурових клітин, заміни органів штучними або ксенотрансплантантами і молекулярний ремонт клітин тіла зможуть повністю зупинити старіння та хвороби похилого віку, дозволяючи омолодження до молодого стану. Чи такі крупні досягнення можуть відбутися в межах кількох наступних десятиліть, неможливо передбачити. Багато організацій пропонують можливість зберігання у замороженому стані після смерті з ціллю зберегти тіло людини до часу, коли успіхи медицини зможуть розробити такі методики омолоджування та відновити пошкодження, викликані самим процесом заморожування.