Місцем скликання спочатку обрали м. Анкіру в Галатії, але потім була обрана м. Нікея — місто, що розташовувався недалеко від імператорської резиденції. У місті знаходився імператорський палац, який надали для засідань і розміщення його учасників. Єпископи повинні були з'їхатися до Нікеї на 20 травня 325 року. Але офіційно імператор відкрив засідання собору лише 14 червня, а вже 25 серпня 325 року собор був закритий.
У той час на Сході було близько 1000 єпископських кафедр і близько 800 — на Заході. Таким чином, на соборі була присутня приблизно 6-а частина вселенського єпископату.
На соборі був присутній імператор як слухач. За свідченням Євсевія Кесарійського імператор діяв як «примиритель». Дослідники назвали «головою» собору Осію Кордубського, який у списках учасників собору значився на 1-му місці; висловлювалися також припущення про головування Євстафія Антіохійського і Євсевія Кесарійського.
Євсевій вказував, що імператор Костянтин був розчарований церковною боротьбою на Сході між Олександром Олександрійським й Арієм, і в посланні до них запропонував своє посередництво. У ньому він пропонував залишити цю суперечку. Подавачем цього листа імператор обрав єпископа Осію Кордувійського, який, прибувши до м. Олександрії, зрозумів, що питання насправді вимагає серйозного підходу до його вирішення. Оскільки на той час вимагало рішення також і питання про обчислення пасхалій, було прийнято рішення про проведення Вселенського собору
ЗА при Александре III было создано рабочее законодательство, которое снижению уровня социальной напряжённости среди рабочих и улучшило условия их труда;при Александре III началось строительство Транссибирской магистрали, что стремительному развитию экономики в дальнейшем;при Александре III в промышленности активно использовались иностранные инвестиции, что было выгодно для обеих сторон и расширению производства;при Александре III крестьяне были переведены на обязательный выкуп, что должно было ускорить процесс выхода всех бывших крепостных из временнообязанного состояния, а следовательно, полного перехода к капитализму. ПРОТИВ Александр III стремился сохранить и укрепить крестьянскую общину, что создавало проблемы для зажиточных крестьян, готовых организовать собственное производство, — препятствие для полноценного развития экономики;при Александре III в образование вернулись сословные тенденции (Циркуляр о кухаркиных детях), что ущемляло права части населения, мешало обществу равномерно развиваться и вызывало его недовольство;при Александре III была введена жёсткая цензура, которая не давала писателям, публицистам и т.д. свободно выражать свои мысли, то есть существенно ограничивала права людей и тормозила развитие духовной сферы общества;при Александре III были отменены мировые суды, что отодвинуло назад в своём развитии систему российского судопроизводства, так как разрешать мелкие и как раз наиболее частые правовые конфликты населению теперь стало значительно сложнее в плане процедуры;при Александре III был введён институт участковых земских начальников, которые избирались преимущественно из дворян, что вновь говорит о возвращении к сословности, а также об утрате земствами их первоначальной роли, т.к. участковые начальники не давали этим органам полноценно и самостоятельно решать хозяйственные вопросы;при Александре III практиковалась политика русификации национальных окраин, что вызывало недовольство малых народов России и обостряло межнациональные отношения внутри страны.
Місцем скликання спочатку обрали м. Анкіру в Галатії, але потім була обрана м. Нікея — місто, що розташовувався недалеко від імператорської резиденції. У місті знаходився імператорський палац, який надали для засідань і розміщення його учасників. Єпископи повинні були з'їхатися до Нікеї на 20 травня 325 року. Але офіційно імператор відкрив засідання собору лише 14 червня, а вже 25 серпня 325 року собор був закритий.
У той час на Сході було близько 1000 єпископських кафедр і близько 800 — на Заході. Таким чином, на соборі була присутня приблизно 6-а частина вселенського єпископату.
На соборі був присутній імператор як слухач. За свідченням Євсевія Кесарійського імператор діяв як «примиритель». Дослідники назвали «головою» собору Осію Кордубського, який у списках учасників собору значився на 1-му місці; висловлювалися також припущення про головування Євстафія Антіохійського і Євсевія Кесарійського.
Євсевій вказував, що імператор Костянтин був розчарований церковною боротьбою на Сході між Олександром Олександрійським й Арієм, і в посланні до них запропонував своє посередництво. У ньому він пропонував залишити цю суперечку. Подавачем цього листа імператор обрав єпископа Осію Кордувійського, який, прибувши до м. Олександрії, зрозумів, що питання насправді вимагає серйозного підходу до його вирішення. Оскільки на той час вимагало рішення також і питання про обчислення пасхалій, було прийнято рішення про проведення Вселенського собору