Вооруженный сарматский воин имел железную кольчугу( в пояснении не нуждается), панцирь (разновидность кольчатого доспеха, у сарматов был сделан кусочков рога) и шлем с кольчужной неполной бармицей. Доспехи являлись довольно мобильными и легко при под движения, что было важно для конных войск.
Сарматы-воины были вооружены длинными пиками, носили панцири из нарезанных и выглаженных кусочков рога, нашитых наподобие перьев на льняные одежды.
Конь сарматского воина( большинство сарматов были наездникам, пехоты у данного народа было исключительно мало) не имел серьезной защиты в убыток скорости, лишь обычные конные удила.
Объяснение:
«великий царь, царь царей»
Объяснение:
Ни одному полководцу прежде не удавалось одержать так много замечательных побед. Ни один царь до него не владел столь обширным государством, как Кир Великий. Его держава простиралась от границ Индии на востоке до Средиземного моря на западе. Сын Кира, Камбиз, продолжил завоевания и в 525 году до н. э. захватил Египет. Персидская держава поглотила почти все государства, о которых до сих пор шла речь. Недаром она именовалась «царство стран» , а её властитель носил пышный титул «великий царь, царь царей»
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.