Наполео́н I Бонапа́рт (фр. Napoléon I Bonaparte; 15 серпня 1769 — 5 травня 1821) — французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Франції (1804—1814, 1815)[12]. Творець однієї з найбільших імперій світу, реформатор і законодавець Європи. Представник роду Бонапартів. Народився в Аяччо, Корсика, Франція. Схвально зустрів Французьку революцію[12], став генералом революційної армії (з 1796). Командував французькими військами у війні проти Австрії і П'ємонту (1796—1797), засвідчивши талант великого воєначальника і політика[12]. 1799 року здійснив державний переворот у Франції: полишив владу Директорії, став консулом[12]. 1804 року проголосив Францію імперією, а себе її першим імператором[12].
10 февраля между Великобританией и Францией был заключен Парижский мирный договор. Франция уступала Англии Канаду, Восточную Луизиану, некоторые острова Карибского моря, а также основную часть своих колоний в Индии. Война покончила с могуществом Франции в Америке, Франция потеряла почти все свои колониальные владения. А Великобритания появилась как доминирующая колониальная держава. Франция уступила Испании Западную Луизиану (возвращена в 1800 г.), Испания уступила Англии Флориду (возвращена в результате войны за независимость США).